В атмосфері Венери виявлено фосфін – газ, котрий вважають біомаркером: ознакою можливої життєдіяльності. Про це йдеться в дослідженні, яке група астрономів на чолі з Джейн Грівз із Кардіффського університету опублікувала в журналі Nature Astronomy.
Фосфін (фосфористий водень, PH₃) у звичайних умовах на Землі є безбарвним і дуже отруйним газом; як хімічну зброю його стосували під час Першої світової війни. Його похідні, органофосфіни, є одними з найбільш смердючих речовин на Землі; якось чеські науковці необачно пролили їх у лабораторії – довелося перекрити весь поверх і вивітрювати його сім місяців.
В атмосфері Землі фосфін з'являється внаслідок антропогенної діяльності (його використовують, наприклад, для консервації) і завдяки життєдіяльності анаеробних організмів — до них належать деякі бактерії, гриби, водорості та черви, переважно в мочарах. Інших природних джерел фосфіну не так багато: блискавки, падіння метеоритів та вулканічна активність.
Вулканічна активність на Венері, за наявними даними, мінімальна; блискавками і падінням метеоритів можна пояснити появу лише частини виявлених обсягів фосфіну.
З цього дослідники роблять висновок, що найбільш імовірною гіпотезою, яка пояснює наявну концентрацію фосфіну (0,000020‰, 20 молекул газу на мільярд молекул атмосфери), є присутність на Венері живих організмів.
Науковці вказують на це доволі обережно: "Присутність фосфіну в обсягах навіть декількох частин на мільярд абсолютно несподівано для окисленої атмосфери, де кисневмісні сполуки значно переважають над водневмісними. Ми розглядаємо всі сценарії, які могли б пояснити появу фосфіну з урахуванням наявних знань про Венеру", — підкреслюючи, що виявлення фосфіну не слід розглядати в якості однозначного доказу наявності живих організмів на планеті.
Однак, попри цю обережність, глава NASA Джим Брайденстайн у твітері заявив, що виявлення фосфіну в атмосфері Венери є найважливішою подією за весь час пошуків свідчень гіпотетичного існування позаземного життя.
Дослідження атмосфери Венери проводилося за допомогою наземного телескопа Джеймса Кларка Максвелла (JCMT) на Гаваях і системи радіотелескопів ALMA в Чилі в міліметровому діапазоні хвиль.
Венера розташована майже в півтора раза ближче до Сонця, ніж наша планета, а її поверхня занадто розпечена, щоб на ній могли існувати будь-які форми життя. Середня температура там становить близько 460 градусів Цельсія.
Втім, колись клімат на планеті був значно м'якшим, її поверхня, цілком ймовірно, могла бути покритою океанами, в яких і могло зародитися життя.
Однак 700 мільйонів років тому внаслідок ще не з'ясованого катаклізму атмосфера Венери наситилася вуглекислим газом, а сильний парниковий ефект призвів до того, що планета нагрілася значно сильніше, ніж розташований ближче до Сонця Меркурій, і океани там випарувалися.
Проте кілька десятиліть тому висунули гіпотезу, що зароджені у колишніх венерських океанах мікроорганізми можуть досі існувати в нинішніх венерських хмарах.
Щоби перевірити цю гіпотезу, і вивчали планету за допомогою розташованого на Гаваях величезного інфрачервоного телескопа JCMT (діаметр головного дзеркала — 15 м), а потім уточнили отримані дані за допомогою комплексу ALMA, що складається з 45 телескопів у чилійській пустелі Атакама.
Пошуки вели на висоті 53-62 км від поверхні Венери, в густих хмарах сірчистого газу і крапель сірчаної кислоти, де температурні умови цілком придатні для підтримки життя.
Саме там за допомогою спектрального аналізу і був знайдений цей рідкісний на Землі газ. Дослідники відзначають, що теоретично газ може бути і продуктом якихось невідомих фотохімічних або геохімічних реакцій: остаточну відповідь зможуть дати тільки проби аерозолю з хмар планети, отримані космічними зондами.
15.09.2020