»Пушкін, наприклад, з’явився в символічному просторі Україні не тому, що він поет №1 у світі, а через тодішній колоніальний статус України. Обраний росією на місце поета №1, Пушкін разом із іншими символами російської культури мав промаркувати підкорену територію, створити простір спільної історії. Пам’ятники російським діячам культури в українських містах — це тавро. Ним імперія маркувала свій колонізований простір.
«
ЗСУ продовжують вести оборону на сході та півдні України, виснажуючи ворога активними діями; протягом минулої доби відбулося 68 бойових зіткнень, найбільше – на Бахмутському (відбито 19 атак) та Новопавлівському (відбито 20 атак) напрямках.
Синоптики і політологи пророкували спекотний квітень. Одні точно не помилилися, інші почекають – і виявиться, що і вони мали рацію.
ЗСУ продовжують вести оборону на сході та півдні України, виснажуючи ворога активними діями; протягом минулої доби відбулося 104 бойові зіткнення, найбільше – на Бахмутському (відбито 33 атаки) та Новопавлівському (відбито 30 атак) напрямках.
ЗСУ продовжують вести оборону на сході та півдні України, виснажуючи ворога активними діями; протягом минулої доби відбулося 54 бойові зіткнення, найбільше – на Бахмутському (відбито 10 атак) та Новопавлівському (відбито 16 атак) напрямках.
“Все проти нас, земля і небо, могила викопана нам”. Картина, яку описали українські белетристи навколо біографії сина Хмельницького, виразно натякає на постгеноцидний синдром
ЗСУ продовжують вести оборону на сході та півдні України, виснажуючи ворога активними діями; протягом минулої доби відбулося 97 бойових зіткнень, найбільше – на Бахмутському (відбито 33 атаки) та Новопавлівському (відбито 29 атак) напрямках.
ЗСУ продовжують вести оборону на сході та півдні України, виснажуючи ворога активними діями; протягом минулої доби відбулося 97 бойових зіткнень, найбільше – на Бахмутському (відбито 33 атаки) та Новопавлівському (відбито 29 атак) напрямках.
ЗСУ продовжують вести оборону на сході та півдні України, виснажуючи ворога активними діями; протягом минулої доби відбулося 78 бойових зіткнень, найбільше – на Бахмутському (відбито 29 атак) та Новопавлівському (відбито 26 атак) напрямках.
ЗСУ продовжують вести оборону на сході та півдні України, виснажуючи ворога активними діями; протягом минулої доби відбулося 55 бойових зіткнень, найбільше – на Бахмутському (відбито 29 атак) та Новопавлівському (відбито 28 атак) напрямках.
Знищити все українське та змусити називати себе “росіянами”: хронологія окупації культурного простору Донбасу з 2014 року
Ми переживаємо третю кризу демократії – і вона, можливо, найсерйозніша. Всі покоління до нас вірили у декілька простих принципів. Наприклад, у відмінність між правдою і брехнею, між реальністю і вигадкою.
Нова влада не припускає, що може помилятися. Вона абсолютно впевнена у своїй правоті, тому й діє так, як ми бачимо, – настільки швидко, наскільки це можливо. Вони надто самовпевнені. Такі, знаєте, я би сказав, самозакохані.
Всі події в Україні останніх п'яти років – це історія про гідність. Війни бувають різні: спрямовані на фізичне винищення та ідеологічні війни. Війна, яка йде зараз, – це війна за ідентичність. Це незвичайна історія.
Невже ми настільки дурні, що не можемо відрізнити брехню від правди? Чи, можливо, популісти мають ще дещо в своєму арсеналі, окрім солодких обіцянок? Те, що забирає в нас здатність критично мислити і змушує голосувати емоціями?
Не треба пояснювати злим умислом те, що можна пояснити недолугістю або неосвіченістю. Як на мене, то набагато більший ризик – це ризик неосвіченості, буквально на межі невігластва, властивий певним членам команди Зеленського. Їхня сміливість занадто сильно випереджає їхні знання і спроможності.
Якщо треба змиритись з тим, що Галичина перестане бути твердинею української культури, то маємо попрощатися з ідеєю української України і української ідентичності, визнати, що ми остаточно відмовились від того шляху, яким пішли Латвія, Литва і Естонія, – єдині успішні країни, які вийшли з СРСР.
Україна, як середовище існування кожного з нас, має набагато більшу кількість власників, ніж ми переважно собі уявляємо. Україна болить більшій кількості людей
Виборці Володимира Зеленського переживають колективну ейфорію, а люди в ейфорії роблять багато дурниць і є легкими жертвами для будь-якого впливу і будь-якого використання. Людина в ейфорії просто неадекватно оцінює реальність. Перервати цей стан неможливо — його треба пережити. І тоді прийде депресія...
Чимало виборців навіть не здогадується про те, яким шляхом пропонують іти їхні кандидати у Президенти: позиція електорату в дуже багатьох випадках не збігається з поглядами уподобаних політиків, – вислід із результатів соціологічного дослідження.
«…Хто дав право визначати, хто правдиво загинув, хто неправдиво загинув? Розумієте? Один Бог, хто знає. Я вас прошу, не чіпайте того питання. Нас воно болить!»... Держава в своїй політиці історичної пам’яті досі не відповіла на питання, хто саме є для нас Небесною сотнею. В той же час, здійснення верифікації є не просто потребою, а обов’язком.
Тільки виконавши всі вимоги цієї нової редакції, зможемо далі рухатись у бік мрії – досконалого «Правопису».
Аналіз дій комуністичного режиму в Україні з точки зору норм міжнародного права: злочини проти людяності, геноцид і воєнні злочини
Шевченко – дитя часу, дитя доби, яка потребувала романтичних геніїв. Але не всім так повезло. Німцям на Ґьоте повезло, полякам на Міцкевича повезло, нам на Шевченка повезло, але комусь не повезло. Але Шевченко сьогодні нам важливий вже не тільки і не стільки як геній доби романтичного націоналізму, він є для нас набагато більшим.
Ви ростите своїх дітей для майбутнього. Ви не ростите їх для минулого. Отож, помилкою, яка може спіткати вас як націю, є втрата балансу поміж минулим і майбутнім. Втім, станом на 2019 рік, майбутнє зникло – про нього ніхто не говорить
Сто років тому, забезпечуючи "вільне самовизначення" України грубою військовою силою, більшовицькі вожді всіляко заперечували факт агресії з боку червоної Росії, а саму війну, яка йшла повним ходом, представляли винятково як внутрішньоукраїнську справу. Нині Путін говорить те саме. Гібридну війну проти України північний сусід провадить уже втретє...
Причиною поразки стало те, що кожен дбав лише про свою частину України. Об’єднавшись, ставши спільно на захист країни, учасники тодішніх подій могли б втримати державу і зберегти її для наступних поколінь
Варфоломій не хоче повторення Київського патріархату. Він не бачить помісну Церкву в контурах УПЦ КП і закладає зовсім іншу модель. Даючи нам Томос, Константинополь хоче створити Церкву, яка не буде пострадянською за своїми формами і баченням.
"Єдиної траєкторії розвитку України з 1991 року не було. Це в жодному разі не була пряма лінія в одному напрямку — це циклічний рух... " — професор Лукан Вей в ексклюзивному інтерв'ю для Z
Релігієзнавці Андрій ЮРАШ і Анатолій БАБИНСЬКИЙ – про те, наскільки українська православна Церква дійсно є близькою до отримання автокефалії, і про те, в який спосіб нашій помісній Церкві може нашкодити російська патріархія
Чого і як навчають окупанти кримських школярів: аналіз підручників з історії для старших класів.
Кличний відмінок — це унікальні аудіопестощі, доступні вільним українцям. На душі теплішає від промовлених кимось “Юлю”, “Юльцю”, “Юлечко”, "Юленько", “Юлясю”...
Високий стиль – бо йдеться про вічне; цуратись високого – втрачати глибину свого роду, підрубувати корінь, життєву снагу родового дерева. Яке сприймання минулого – таке й майбутнє
Росія, як це й завжди було у наших взаєминах, подарувала нам ключ до збереження нашої державності й ідентичності: вислухай Путіна і зроби навпаки
Ми вистоїмо, виживемо, залишимось на нашій землі і, без сумніву, зробимо ще більше добрих і видатних вин.
Основною моделлю усіх радянських інституцій – від дитячих садків і санаторіїв до потужної армії – є тюрма, зона або, кажучи заокруглено, місця позбавлення свободи
Cкільки ж її у ЗМІ, у промовах усяких діячів і службовців – оцієї пишномовності й казенності, казенної пишномовності та пишномовної казенності… Оцієї заяложеної поетичності й поетичної заяложеності!
До мене віддавна долинали чутки про таємничі вечірки, які відбувалися – і тепер, під час війни, далі відбуваються – за містом або навіть і в місті...
Не знаю, як краще зробити так, щоб ми не звикли, не збайдужіли, щоб вони не стали статистикою. Але знаю, як не треба робити – ми це проходили за совітів
Ця поезія – про тепло, про добро, про щастя, для якого й народжується людина. Не в багатстві ж воно, людське щастя, не в дібрах-дóбрах, а в добродійстві
З точки зору сучасності війна Росії проти України виглядає суцільною дикістю. Але тільки не з точки зору збереження і відновлення імперії.
Простір стриху перетворювався у фотографічну студію з прямокутними переділами і своїми снопами світла...
Айнштайн, зденервувавшись новою теорією про невизначеність, сказав – Бог не грає всесвітом у кості. Лиш два свідки чули, що відповів Бор
Таке враження, що все, що відбулося у Львові, трималося сценарію фільму, який якраз вийшов тоді на екрани
В реномованому "Harvard Ukrainian Studies" опублікували статтю, що мала спростувати Шевельова. Найцікавіше, що наведені докази якраз його теорію підтверджують
«Гірше вже не буде...» – кажуть у народі. Це коли на душі геть невесело, коли поганий настрій, коли й на ноги ставати не хочеться. А душа все-таки встає: «Душа убога встала рано...»
У тих, кого не вдається перемогти, хоча б є шанс відбитися й вижити. І робити свій власний, а не чужий вибір.
Війна, розв’язана імперською Росією, змінила семантику українських слів та, як наслідок, – нашу поезію, її символіку та знаки.
Ніщо так не ріднить людину з природою, як дерево, листок. Жодні антології не вмістили б усіх тих, хто виявляв своє чуття до дерева, до листочка, що асоціюється з листом, який пишемо (писали!)
Різний досвід спілкування з Росією зокрема робить комунікацію між українцями та людьми Заходу в питаннях російської культури доволі складною
Нема універсальної пори для цілунків. Немає слушного віку чи слушного часу. Є жага цілунків. І є весни найжадібніші вуста
Знамените наше, неперекладне, «собі» («сяду собі...») – знак того, що людина хоча сама, та не самотня: вона – з собою, з тим дивним співбесідником, що всередині нашого єства...
Холоп, який знищив власних господарів, але намагається видавати себе за них у вкраденому і загидженому будинку – це і є Росія ХХ і ХХІ сторіч
Уривок з майбутнього роману «Ангел і осел з віршами про вогонь і воду».
Слід користати з цього коротко відміряного часу ясності, прозорого проміжку, ясної прогалини між епохами великої студені і страшенної спеки.
Шалена поема про маму і нейтронну бомбу вивчалася як емоційний додаток до забороненого видіння Івана Богослова. Ціле дитинство ми прожили у токсичних випарах цього психозу
Вбивство актриси Марії Вісновської сколихнуло всю Варшаву – Мишуга був серед варшавської публіки надзвичайно популярний, всі чудово знали про його кохання.
Кажуть, що «так ми звикнемо бачити їх на вулицях і не жахатися». А можливо, комусь і потрібно жахатись, когось треба вивести з летаргійного стану самозадоволення? Бо в нас у країні війна
І якщо смерть у Ронсара, обмотавши ноги повстю, ступає у цілковитій, мертвій тиші, то Шевченків «Косар» – мабуть, найгучніше, пов’язане з образом смерті, fortissimo.
Весь сенс цієї війни для Кремля – повернути нас у цей стан вічного страху й перманентного насилля. Повернути нас на «Норд-Ост». Повернути у «Крокус».
Власне, не так про кров як біологічну парадигму, а – про самоідентифікацію: як вона творилася, які чинники, фактори сприяли?
Кінь иде ґлемеями, бердами, ци у дощ, ци у зиму, проходит’ найкєшші місця, варкі, де каміні, болото, багни, та й вернетси сам з полонини, из плаїв, видків тра’ идхаті
А на другий день почався кайф курсу молодого бійця. Такого адреналіну я не відловлював навіть на міських змаганнях з юнацького регбі...
Хто тільки не береться писати про українську міфологію! Якась нестримна пошесть пішла: ледь не всі кинулися видавати примітивну антинаукову шизофренію
Тією звісткою, подумки чи таки вголос, прохопиться і міський, і сільський житель. Цей зустріне їх, а той – лише поглядом проведе...
Попри «Сиди / І нічогісінько не жди!..», Шевченка все-таки бачимо в дорозі: «Ходімо ж, доленько моя!» В дорозі до весни, до нас, які борються. Шевченко йде, щоб бути з нами «во время люте».
Іван Павло ІІ був голосом поневолених комунізмом народів Європи у ХХ сторіччі, а Франциск – голос «глобального Півдня» у ХХІ-му. І це все ж таки дуже різні голоси
– Давайте запитаємо у Целана? – запропонував я.
– Пощо питати у мертвих?
– Поети завжди живі.
Проміняв би білий світ на чорні хащі літер, за якими, коли вони розсіються, знов будуть білі хмари і сині, високі і блакитні весняні небеса.
Не дивно, що Україна знов стає епіцентром світового протистояння. Як завжди – за лани. Як завжди – за клімат. Як завжди – тепер уже на новому рівні пізнання – за гени
Замість того, щоб чітко визначити зло і його затаврувати – що, власне є етичною місією Церкви, – Папа Франціск вирішив стати політиком-миротворцем. Цікаво, чому він не закликає до миру аргентинців
Вбиті й покалічені діти. Ненароджені діти батьків, яких більше немає. Проклята війна. Наші внуки у своєму дитинстві пережили і побачили жах, якого діти не мають, не повинні ні знати, ні бачити
У його словах ніколи ще не вчувалась така віра в те, що не здригнемося – вистоїмо, здобудемо у кривавих боях нашу вольную, святую волю...
Ми починаємо суперечку як опоненти, а закінчуємо її як вороги, до яких ставимося затятіше, ніж до справжнього ворога. Митрополит Шептицький назвав цю хворобу дуже точно: «моральна гемофілія»
Еволюція путінової риторики й політики щодо України: якби патології були вчасно розпізнані і заблоковані, то не сягнули б крайнощів геноциду
Висота, з якої людина може безпечно зіскочити, є кульмінацією її розвитку. Старіюча людина воліє злазити, а не зіскакувати
Термін «антологія» перекладається з грецької як «збирання квітів». Але квіти можна по-різному збирати. Хоча... Відповідальність мусить бути завше.
Спробуймо уявити собі те, чого не зробити явним, чого не побачити, а лише почути, відчути – єднання голосів у співі. Голосів не голосних, а тихих (що тихіше, то сердечніше)...
Чи помилявся Шевченко у своїй ненависті до Хмельницького, сприймаючи його не за процесом, не за намірами, не за епопеєю, яка й досі зачаровує багатьох українців, а за результатом?
але ти так усіх заплутав
подорожуючи по своїй смерті
з Європи до Нового світу і знову до Європи
й не знати де поклонятися тобі
Він був занедбаний, а все одно збагненний. До нас він був ще й як прихильний. Суворий супокій лежав над ним, остання, остаточна благість...