У Львові, дня 28 н. ст. червня 1890.   Имни та пеани лунають від кількох днїв в офіціяльній і польскій прасї. Голосні фанфари несуть ся на всї сторони, вонні кадила горять густим димом. Міністер долитавских фінансів обійшов 26 червня десятилітний ювілей своїх трудів на поли адміністрації скарбу державного.  

Общество св. Василія Великого в Унгварі (Ужгородї) видало "в пользу і употребленіе подкарпатскаго греко-кат. угро-русскаго народа" — "Крестний місяцослов на 1890-ий простий год" (рік виданя XXIV).   Місяцослов сей, виданий під редакцією Юлія Дрогобецкого, заслугує на увагу своїм змістом тай формою і відбиває корисгно від деяких инчих видань на Угорскій Руси, які попадають нам в руки.  

[Зоря,1890, № 12 (15 (27).VI), с.135–137]   Борисъ Грабъ бувъ хлопска дитина. Батько єго, заможный господарь въ пôдгôрскôмъ селѣ Д. коло Добромиля, вôддавъ єго, свого найстаршого сына, до школы, спершу до Лаврова до Василіянъ, а-вôдтакъ до Перемышля до ґімназіѣ. Борисъ учивъ ся дуже добре и вчасно почавъ заробляти собѣ на хлѣбъ лєкціями. Батько бажавъ, щобъ скôнчивши ґімназію сынъ ишовъ до семінаріѣ, але Борисъ оперъ ся и пôшовъ до Вѣдня на медицину.  

[Зоря, 1890, № 12 (15 (27) .VI), с.183–186]    

Ми вже кілька разів згадували, що на сегорічній виставі господарско-промисловій у Відни і наш домашний промисл єсть поважно заступлений. На виставу вислали предмети промислу домашного: ґр. Володимир Дїдушицкій, пп. Тадей Федорович з Клебанівки і Володислав Федорович з Вікна, ґр. Потоцкій з Бучача, школа кошикарска з Ярославля, директор Людвик Вербицкій, п. Пшибиславскій і школа слюсарска з Свйонтник. Предмети промислу суть подїлені на вісїм громад.

(Оповіданє.)   Я з чемности кажу, що се не цїкаве. Хто хоче любови і любовних шептів, най тут і урве, бо дальше нудне. Найда нїколи в місяць не вдивляв ся, зір не числив, з любови не стріляв ся і моди не знав.   Він не любив нїкого в житю, крім свого пана, і хоч єму одному вік прослужив вірно, послїдні днї єго житя могли-б не одному стати за науку. Закінчив він марно, бо під чужим плотом...  

(Народна казка).  

  [Реферат д-ра Евгенія Олесницкого.]   В часї, до котрого відносить ся нинїшне справозданє, т. є. в часї від 10 цвітня 1889 до нинїшного дня, гостив руско-народний театр, остаючій і на дальше під дирекцією п. Ивана Биберовича, в слїдуючих місцях Галичини: в Тернополи, Зборові, Камінцї, Радехові, Сокали, Раві, Любачові, Яворові, Мостисках, Перемишли, Ярославі, Львові, Станіславові, Дрогобичи, Стрию, Самборі, Сяноцї і Яслї, де й доси пробуває.