[Реферат д-ра Евгенія Олесницкого.]   В часї, до котрого відносить ся нинїшне справозданє, т. є. в часї від 10 цвітня 1889 до нинїшного дня, гостив руско-народний театр, остаючій і на дальше під дирекцією п. Ивана Биберовича, в слїдуючих місцях Галичини: в Тернополи, Зборові, Камінцї, Радехові, Сокали, Раві, Любачові, Яворові, Мостисках, Перемишли, Ярославі, Львові, Станіславові, Дрогобичи, Стрию, Самборі, Сяноцї і Яслї, де й доси пробуває.  

(З историчних студій)   1. Зельман — верховний бог Галичини і Поділя.  

Бучач дня 10 н. ст. червня.   Дня 31 н. ст. мая відбула ся в ц. к. повітовім судї бучацкім розправа против тамошного ц. к. старости Шута, обжалованого о. Петрицким, руским сотрудником в Бучачи, о оскорбу чести. Розправу провадив адюнкт Милашевскій (хоч справа була спершу в бюрі авскультанта Сосновского). Старосту заступав комісар Марцїнкевич.  

І.   Під таким заголовком вийшла сими днями безименна брошурка в Бережанах на 12 сторонах друку. Можна догадуватись, що автором єї єсть видавець "Посланника". Тенденція брошури виходить виразно из єї змісту. А зміст брошури ось якій:  

  маємо сегодня занотувати два интересні факти. Першій стоїть в звязи з висланою рускими женщинами петицією до ради державної о заснованє бодай одної жіночої ґімназії в Галичинї і о допущенє женщин до студій університетских, — а другій факт — се літературна участь кількох наших женщин в альманаху з творів жіночих під заг. Dla głodnych, виданого у Львові заходом товариства ощадности жінок.  

В незрозумілій для мене цїли і в спосіб, о скілько знаю, нїгде між освіченими людьми не практикований діткнуло "Дѣло" в своїй критицї Споминів М. Драгоманова, а в слїд за ним і о. Андрій Качала в своїм письмі до ред. "Дѣла" (ч. 115) моєї особи яко накладця тих Споминів з  причини их змісту. Вважаю потрібним заявити, що даючи наклад на Спомини М. Драгоманова, я солідаризував ся тілько з загальними, проґрамовими их поглядами, але одвічальність за фактичні подробицї мушу лишити М.

  Високоповажаний Пане Редакторе!   Не думав я, щоби прийшло менї коли ставати в оборонї покійників. Но дарма, лиха не обійдеш! Суть люде, котрі і покійникам в гробі не дають спокою і власне тогди нападають их, коли они вже боронити ся не можуть...   Так поступив собі п. Мих. Драгоманов в своїй брошурі "Австро-руські спомини". В тих споминах зневажив він покійного Стефана Качалу, очернюючи єго, що запродав справу народу руского більшости соймовій за 6.000 зр. і за тую цїну обіцяв підпирати систему соймову.  

  П. М.Драгоманов, автор брошури "Австро-руські спомини", виданої недавно п. Иваном Франком, присвячує ширшій "спомин" також товариству имени Шевченка у Львові, критикуючи єго дїяльність в дуже не обєктивний спосіб.