Pierwsze posiedzenie ankiety odbyło się we czwartek wieczorem pod przewodnictwem członka Wydziału kraj. p. Jędrzejowicza i trwało przeszło 3 godziny. Zjawili się wymienieni onegdaj członkowie ankiety, z wyjątkiem pp. Mochnackiego, Bałuckiego, Stłachtowskiego i Abrahamowicza Dawida. W zastępstwie p. Mochnackiego zaproszony został p. Marchwicki.   Na pierwszem posiedzeniu załatwiono tylko trzy punkta kwestjonarza.  

Вчера о 6-ій годинї вечером зібрала ся в видїлї краєвім анкета для наради в справі підвисшеня субвенції народно-рускому театрови з 6000 на 10.000 зр. Из запрошених явили ся: посол Романчук, д-р Омелян Огоновскій, проф. Вахнянин, проф. М. Поляньскій; д-р Евг. Олесницкій (приїхав умисне аж з-під Хоросткова), ґр. Стан. Баденї і член видїлу краєвого Єнджейович. Не явили ся: д-р Олександер Огоновскій, сов. о. Ильницкій, д-р Юл. Целевич, д-р Д. Савчак, М. Димет, ґр. Ант. Водзицкій і Зигм. Савчиньскій. (О. Ильницкій і д-р Целевич виїхали зі Львова на вакації, М. Димет вчера помер, а Зигм.

Z okazji występów p. Ładnowskiego na scenie lwowskiej w październiku 1889 r. w kółku znajomych, a następnie w drodze publicystycznej podniosłem myśl ukrajowienia tealru lwowskiego, która przyjętą została bardzo przychylnia, a szczególnie prasa warszawska (Kurjer Warszawski, Echo tealratne i Przegląd tygodniawy) godząc się w zupełności z mojemi wywodami, poświęciła jej osobne artykuły.  

Перша половина 1-го листу М. Драгоманова — полеміка против слів наших, що "цїлею автора Споминів було представити галицких народовцїв в як найгірших красках" — менче нас обходить. Цїли тої — скажемо коротко — може не добачити хиба слїпий.   Нас більше обходить справа тих 6.000 зр., які Поляки мали обіцяти, чи навіть дати бл. п. Ст. Качалї.   Отож що-до тої справи поясненя п. М. Драгоманова в нїчім нас не могли пересвідчити, що ми помилились, назвавши відкритє єго — видумкою.  

Вибачайте, люде добрі, що статі Ваші або про Вас в остатній хвилі посуваємо взад — ми мусимо дати перед Святому Юрови з митрополитом на чолі. Такий уже здавна у Рутенців звичай, і ми сим разом не хочемо бути гірші, тим більше, що свята руска гора іде "со оружіем і дрекольми" против — нашого "Народа".   Львівский митрополитальний Ординаріят несе Вам протів нашоі газети ось що:   "Ч. 4590. — Предостерегаеся передъ газетою "Народ".  

З того часу, як руска поступова молодіж заявила прилюдно на комерсах по вечерках Шевченка (ві Львові й Кракові), що не годить ся на програму народовців, а йде до витвореня новоі, зовсім окремоі радикальноі партіі — наші старші патріоти, а на йіх чолі "Дѣло" та "Червоная Русь" раз-у-раз нападають на поступову молодіж єдино в тій ціли, щоби здискредитувати єі в очах рускоі інтелігентної громади.  

Коли очи усеі майже словянщини звернені на Міцкевича немов на яркеє світило, коли величава стать поета виступає перед нами у всім своім блеску, — повинні ми дбати, щоби сей блеск не ошоломив нас, але що би найчистійше промінє Міцкевичевого духа проникнуло нині до наших сердець. Хотівби я тут показати кілька що найкрасших думок Міцкевича, а тим самим зазначити, за що іменно руска поступова молодіж цінить та величає великого польского поета.  

упало позавчера на околицю Рогатина і Бурштина. Вправдї вже дня 30 н. ст. червня з полудня навістила градова туча сторони рогатиньскі, перейшла по-над Бурштин, Настащин, Конюшни, Обельницю, Лучинцї і наробила богато шкоди в поли, попсувала дороги і позносила містки, але се нещастє було тілько немов вступом до нещастя страшного, до грози невиданої і нечуваної, котра наступила позавчера, дня 3 н. ст. липня. В тім дїлї одержали ми дві дописи: одну з околицї Рогатина, а другу з околицї Бурштина.   З околицї Рогатина пишуть нам: