З судової салї.   Вчера о год. 4-ій з полудня в секції ІІІ львівского суду міского делеґованого відбулась перед судьєю Лєбенштайном розправа против о. Н. Сїчиньского. Мала саля секції заповнила ся битком молодїжію академічною; за столом засїв судїя Лєбенштайн з протоколянтом Гордїєвским, по правій сторонї д-р Горовіц, виступаючій яко приватний обвинитель в имена вносячих жалобу, а по лївій д-р Кость Левицкій яко оборонець о. Н. Сїчиньского. О. Н. Сїчиньскій не явив ся.  

  Під таким заголовком вийшов ино-що новий твір нашого знаменитого композитора М. Лисенка у Львові накладом редакції "Дзвінка". Лібрето оперетки уложила писателька україньска Днїпрова Чайка, мельодії до поодиноких пісень дібрали Граб., Рус. і Линд., а упорядкував ті мельодії, згармонізував их і супровів фортепяном та фісгармонією сам Лисенко.  

  У Львові дня 10 (22 н. ст.) сїчня 1889.   Женьскі семінарії учительскі в галицкій Руси — то від самого початку основаня семінарій учительских в 1871 роцї була найбільше болюча кривда Русинів. Женьских семінарій учительских єсть дві: одна у Львові, друга в Перемишли — доси обі польскі, хотяй семінарія у Львові — польска jure caduco.  

Образок з Галицкої Каліфорнії.   I.   Ранок лїтний, красний. Сонце не викотило ся ще цїлим кругом нa сходї, нарід вештає ся всюди, куди глянеш оком, а все йде на перед, не питає: збіже не збіже, трава не трава, робить усюди стежки, дороги цариною людскою, нищить перед часом дїло суєтливого хлїбороба. Не для плугатора ту місце, не для женцїв і косарів ту труд невтомимий та праця благородна, — ту промисл і рудництво воскресли самі від себе, ту нафта і віск земний криють ся в нїдрі землицї.  

Родимцї!   В сих днях затвердило Вис. ц. к. Намістництво статути співацко-музикального товариства "Львовскій Боян".   Яко цїль поставило собі се товариство плеканє музики головно руско-національної, співу, як хорального так і сольового, і музики инструментальної. До осягненя сеї цїли мають провадити спільні вправи, продукції, концерти, удержанє музичної школи, бібліотеки і т. п., а також ширенє єї і по провінції.  

І.  

Оповіданє.   Як ми влазили в пересїк (coupе), они вже сидїли обоєю одно биля другого. Він — молодий хлопчина з снїдим лицем правильних очертів, палкими очима і кучерявим волосом; она — молоденька дївчина, смирненька, дуже соромлива з виду, з ласкавим поглядом і страх як несмілим поворотом. Одним словом — голубка.   Мали, бачилось, пильне дїло, бо відокремились від всїх, вибрали що-найзатишнїйшій куток і пильно гуторили.