І.  

(Посвята д. Михайлови Павликови).   І.  

  "Nowa era" i stanowisko ukraińskie   W najnowszym numerze Narodnoj Czasopysi znajdujemy parę uwag, odsłaniających tendencje "nowej ery". Notujemy je dla pamięci. Wspomniawszy o okólniku episkopatu poznańskiego przeciw wydawanej w Berlinie po polsku socjaldemokratycznej Gazecie robotniczej, redakcja Nar. Czasopysi tak pisze:  

З-під Львова.   На зборах "Народної Ради" між иншим відбув ся рід громадского суду над тими, що провинили ся против громадскої справи. Славно! Так має бути! Наша рада — народна, громадска, а громадска рада і судить переступників в громадї та против громади. Отже зовсїм нїчо не маю против того — котюзї по заслузї! Тілько-ж менї здає ся, ще коли на зборах тих деякі члени, в одушевленю для народних идеалів, висказала слова таки терпкі, як "ренеґати", "запроданцї", — то мусить стати ясно, до кого се мав ся відносити.  

[Письмо з провінції.]  

Образок з житя.   І.   Шльойма і Шмуль приїхали з — Відня! Не стало дрібних на житє в столици, не було об чім дохрапати ся до грамоти рішаючої о них житю практичнім… Четвертий рік, як опустили невдячну Галичину і єї неотесаних "ґоїв", пійшли в широкій світ добувати щастя о власних силах.  

З судової салї.   Вчера о год. 4-ій з полудня в секції ІІІ львівского суду міского делеґованого відбулась перед судьєю Лєбенштайном розправа против о. Н. Сїчиньского. Мала саля секції заповнила ся битком молодїжію академічною; за столом засїв судїя Лєбенштайн з протоколянтом Гордїєвским, по правій сторонї д-р Горовіц, виступаючій яко приватний обвинитель в имена вносячих жалобу, а по лївій д-р Кость Левицкій яко оборонець о. Н. Сїчиньского. О. Н. Сїчиньскій не явив ся.  

  Під таким заголовком вийшов ино-що новий твір нашого знаменитого композитора М. Лисенка у Львові накладом редакції "Дзвінка". Лібрето оперетки уложила писателька україньска Днїпрова Чайка, мельодії до поодиноких пісень дібрали Граб., Рус. і Линд., а упорядкував ті мельодії, згармонізував их і супровів фортепяном та фісгармонією сам Лисенко.