Часто лучає ся нам читати в "Батьківщинї" стихи, складані селянами. Звичайно бувають се не правдиві поезії, a віршовані поклики, змісту патріотичного, або дидактичного. Иншого рода стихи дістались нам в руки з пера одного жида руского. Вправдї і они не суть поезіями, але оріґінальні, богаті змістом, і свідчать, що автор уміє дивитись на житє і свої вражіня відтворювати. У автора є досить чувства, именно реліґійного, але більше острого дотепу і иронії. Форма в стихах видаєсь неправильною, однакож уживані рефрени вказують, що се піснї, і то підложені мабуть під жидівскі мельодії.

Оповіданє       I.   Стару Клїщиху я дуже добре знав. Я й не тямлю навіть, коли і як я зробив з нею ту знайомість: чи она до мене перша промовила, чи я до неї, — досить, що стара Клїщиха при кождій стрічи зі мною не залишила до мене усміхнутись або що-небудь сказати, н. пр.: "куди Бог провадить "чи здорові?" "що доброго чувати?" і т. н.  

І.   Стала Анна Грицкова під хатою з куделею, задумала ся. Потемнїло, місяць зайшов за хмари, a студїнь така, аж сарчить; і снїгом мете, крутить, годї й оречи, з котрого боку лїпше. Ha вечерницї пустила ся дївчина до Дмитра Собка, уже троха спізнила ся, а мати вийшла за нею на двір, рада би знати, куди пустить ся: селом чи загуменками?   — Видиш, яка пітьма! заневиднїло ся, — каже мати. — Йди селом просто, бо туди пo-за огороди де в заміт залїзеш...  

[З дневника офіцира, оповів по руски Валеріян Демчук.]     ...Ukrainiec nie na Ukrainia I wiek przeplacze swoj, i marnie zginie! "Smutna krakowianka", Богдана Залеского.   Було то в другій половинї місяца жовтня того самого року, котpoгo полк наш перенесено з галицкого міста Л. до нїмецкого В.  

[Образок з житя.]     — Го, го, го, небоженьку! не мало я напрацював ся, заким я заробив 50 риньских... 50 риньских! То не пятьдесять разів кивнути пальцем, не пятьдесять колачів зїсти, а товчи ся цїлу зиму з сокирою по лїсах, по дебрах, коло сажнїв, коло брусів... мерзнути, як собацї, та ще й о жидівску ласку стояти, щоби песій жидовин не пхав чоловікови замість грошей горілки! A прецїнь я заробив і купив тебе, моспаненьку, та веду до дому, дїтям на потїху!...  

І.   Література, по своїй вдачи, є річ місцева; наука — космополітична. Джон Уільям Дрепер.  

Від минувшого року почали робітники Европи обходити день 1-го мая яко своє свято. В тім дни они переглядають свою силу, як вожд армії переглядає войско. Торік відбув ся першій перегляд, сего року другій.  

В числах 120. і 121. минувшого річника "Дѣла" помістив я був розправу про Зельмана, верховного бога нашого краю за часів поганства. З тексту пісни, з обрядів при Зельмановій гагілцї, як і з историчних свідоцтв старинних писателїв грецких виказував я хибність розповсюдненої у нас думки, що нїби-то Зельман є именем якогось дрогобицкого жида, котрий жив за часів Польщі і держав наші церкви в арендї. Що моя розвідка могла декому не подобатись, річ зовсїм природна; розставатись з улюбленою думкою, нїкому не приходить ся легко.