Оповіданє   І.   Тричи схапувала ся Олена у ночи зі сну, хрестила ся тричи і тричи обмацала та хрестила троє своїх дїтей, що спали разом з нею на печи. За третим разом она сїла, підперла ся під стїною і наслухувала: на постели здорово хропів єї чоловік, а дїти, єї дїти нещасні, відихали, посапуючи, зовсїм спокійно, спокійненько. У вікнї ще не розвиднювалось. Олена почала шептати:  

Перед кількома днями навели ми з віденьскої Neue freie Presse вість зі Львова про письмо, яке Єго Ексц. митрополит Сильвестер вислав до совіта "Народного Дому", яко протектор того института, стративши наконець терпеливість глядїти пасивно на сумні відносини в тім домі, котрий здвиг нарід рускій не на те, щоби дім той "народний" став колись варстатом усякої роботи не "народної", але "противнародної".   Погляньмо лише на жаданя Є. Е. митрополита, які він ставить в зареґістрованім нами з Neue freie Presse письмі до совіта "Народного Дому":  

  виголошена на 226 засїданю ради державної дня 18 н. ст. марта при дебатї над законом фінансовим.  

Фолклористична студія.   До круга простонародних вірувань розповсюднених майже по всїх краях Европи, належить і віра в зачаровані гроші. З поміж славяньских народів зберегли єї Малоруси, Великоруси і Поляки. Зачну від перших, тому що віра в зачаровані гроші, яка і доси живе між малоруским народом в Галичинї, становить свіжо позбираний і непечатаний ще матеріял.  

  Академічний сенат львівского універсітету, перевівши слїдство в справі студента універсітету п. Юліяна Яворского, котрий — як звістно — в часї промови проф. д-ра Ис. Шараневича на торжестві папского ювілею в сали "Народного Дому" крикнув з ґалєрії "За Тучапи", — видав ось-такій з різних взглядів цїкавий засуд [в польскім язицї]:   "Ч. 505. — Академічний сенат ц. к. універсітету им. цїсаря Франца у Львові рішає:  

 

  "Усякий неутралітет є власне підпорою status quo, або дужчого. В прінціпі неутралітет Украінців є підпора народовецкоі реакціі. Зовсім немати діла з Галичиною Украінці не можуть. Вони, напр., посилають своі твори літературні в Правду, в Зорю, в Збірки товариства ім. Шевченка... а галицкі народовскі реакціонери, котрі захопили в своі руки дирекцію товариств і редакцій у Львові, витолковують перед своєю публікою факт сотрудництва Украінців у них, як згоду Украінців з йіх програмами, чим і імпонують многим."  

Безнастанно йде у нас допит за етноґрафічною картою. На всїляких зборах, по часописях розлягають ся голоси на той темат, ба й устно доводилось менї і у нас і за кордоном чути про пекучу потребу такої карти.