медом – кленовим сиропом і лимонадом мовчання монахом – життя леонардом первосвященником слова – його коеном в дев’ятисвічник вогню закованим в волосяниці слова і музики зашитих кишень і відірваних ґудзиків   запитавши батька: птахи небесні живуть без зарплати й зароблених пенсій то як поети – прийнявши схиму? пелюстку маґнолії й синющу сливу їдять на сніданок – і світло жарівки

  коли камінь почне дихати – коли він  стає частиною дому – його стін стає оком стіни – дверми і брамою коли тиньк виноградною брагою зашипить довкола його боків його не зрушать й десять тисяч биків   коли камінь живе у стіні як равлик коли інший камінь найближчий порадник і обидва тримають стіну – її сторожа уникаючи слів і дір порожніх приглядаються наче щойно осліпли розуміють що їхні стіни просіли

    Is there anybody going to listen to my story All about the girl who came to stay?     Хто-небудь вислухає мою розповідь?  

 

  Світлані   Я повернувся додому. Дім має дно і якір. Дім з іншим домом стояв собі і балакав. І поки я приглядався до смородини і кульбаби поки ловив запах всмажених зерен кави порався із валізами – скинув з дороги сакви перетирав із цукром горличий голос Савки   з якою ми мандрували віршами і папером. Змінював потяги – готелі – міські квартири

    Розпочнім так: шукати можна не тільки втрачений час (Марсель Пруст, звичайно, що Пруст), але також слова, солодке значення їхньої втрати.  

  Пише св. Марко: у в'язкому повітрі маслин Він прикликав Симона і сказав про самотність зі схилу гори холодні вітри несли прохолоду каміння схожого на голоси що наближались до саду – їх менше сотні   де заховатись? за дерева Гетсиманського саду? на який сповзає гора і опускаються руки і коли вони прийдуть? о пів на п’яту? і якщо побачити тінь у саду прим’яту

 

У Видавництві Старого Лева вийшла друком дванадцята поетична збірка поета, прозаїка, есеїста, перекладача Василя Махна. «Паперовий міст» склали вірші, написані в 2015-2016 роках. Незабаром трапиться нагода почути про книжку з уст автора – Василь Махно представить «Паперовий міст» на мистецькому фестивалі «Ї» в Тернополі та «Книжковому арсеналі» в Києві.    

  Спочатку була поезія. Потім – поети і число їм було три: Бойчук, Рубчак і Тарнавський.   Потім вони стали картиною Юрія Соловія – розпливчасті обличчя, трикутні ключиці.