Краєве бюро статистичне при видїлї краєвім під проводом проф. д-ра Тадея Пілята видасть небавом кілька праць, котрі заслугують на ширшу згадку.  

У Львові дня 8 н. ст. жовтня 1891.  

  Дорогі Братя Товариші!  

Міністер судівництва ґр. Шенборн, приїхавши в пятницю вечером до Львова, замешкав в палатї намістництва. В суботу о 9-ій годинї рано відвідав міністер палату висшого суду краєвого. В сали засїдань висшого суду зібрали ся совітники суду висшого, краєвого і всї урядники львівских судів. Міністра повитав президент висшого суду краєвого п. Симонович слїдуючою промовою:  

  упокоїв ся в понедїлок 5 (17) серпня в Новороссийску (над Чорним морем) повертаючи з Кавказа до Кієва.     Иван Наумович родив ся дня 14 (26) сїчня 1826 р. в Козлові, каменецкого повіту, в домі свого дїда по матери о. Николая Дроздовского, тамошного приходника і декана. Отець покійного Ивана був народним учителем в Буську.  

 

[Статья надіслана з Самбора.]   Минувшої каденції відбувала ся в Самборі перед трибуналом судьїв присяжних характеристична і дуже цїкава розправа карна против Берка Шпіннера, торговця кіньми і властителя реальности в Журавнї о злочиньство обманьства сповненого ось в якій спосіб:  

Коли б ми в своій публичній праці руководились особистими мотівами, то ми тепер мали би повне право радіти: все, що ми говорили про т. зв. "нову еру" з єi "угодою" сповняєся і майже сповнилось до кінця. І хід виборів у раду державну і хід справ у тій раді показують, що нема в тій ері нічого нового і що самоі угоди майже нема. Самі угодовскі органи, Діло та навіть Правда мусять говорити щось подібне до прямого признаня сего кінця бучно похваленого ними діла.  

У Львові дня 7 н. ст. липня 1891.   Потреби Русинів на поли шкільництва представив в радї державній пpи дебатї над буджетом міністерства просвіти посол Барвіньскій в звістній нaшим читателям обширній беїдї, про котру висказуєсь Neue freie Presse, що она поясняла важні питаня "з тверезою предметовостію і спокійним достоїньством" [mit nüchterner Sachlichkeit und ruhiger Würde].  

Упослїдженє руского язика в галицких урядах, лежаче в повнім виключеню єго у внутрішнім урядованю властей, проявлялось доси також і в тім, що вписи табулярні до книг грунтових ефектуувались судами в язицї польскім навіть тогдї, коли само рішенє судове, видане в полагодженю поданя табулярного, виготовлене було в рускім язицї. Власти судові уважали ефектуацію впису в книгах грунтових хибно річею внутрішного урядованя і длятого велїли виготовляти вписи в польскім язицї яко урядовім.