Роман написано вправною рукою, з його сторінок постає образ романтичної, закоханої у життя юнки, неофітки українства, що цікавиться літературою й сама пише вірші, запровадниці мод і стилю, нарешті жінки, яку поглинає політика, фемінізм і націоналізм не як ідеологія, а як духовний чин.

Часто чути від білорусів та росіян: “Ми нічого не можемо зробити, бо в нас ситуація інша”. Так, тепер інша! Але ще кілька десятиліть тому була однаковою.

Народи, які разом протистояли совєтській імперії, нині разом стоять на заваді спробам Путіна відновити її.

Багато хто не знав і не хотів знати справжньої історії Другої світової, тому вона повторюється, демонструючи ті страшні сторінки, яких не побачиш у совєтських та російських фільмах про “Велику вітчизняну”.

Війна проти України, яку підтримує більшість росіян, засвідчила: в російському суспільстві немає достатньо внутрішніх ресурсів для повернення на демократичний шлях розвитку. 

У циклі «Вир історії» я здебільшого намагаюся пояснити сьогодення через призму минулого. Нині спробую зробити навпаки — використати сучасні події для кращого розуміння історії.

Краще запобігти злу, ніж потім реагувати на нього, не будучи здатним виправити зло, яке вже сталося. Це стосується і воєнної агресії, визнаної кримінальним злом, – тобто злочином.

Небезпечними є спроби розгледіти в нім щось людське, близьке нам, щось, з чим можна жити. Немає там такого. Він – наша смерть, або ми – його погибель.

Модельні програми з літератури для школи мають дві найважливіші проблеми: надмір творів для вивчення на уроках; осучаснення програм, коли укладачі надають перевагу сучасним і часто другорядним авторам перед класиками, ігноруючи тексти, що є культурними зразками.

Україна бореться вже довше, аніж фіни у Зимовій війні з СРСР, які протрималися 104 дні, російська імперія втрачає свої впливи, відступає і точно зникне з мапи світу.