Народи, які разом протистояли совєтській імперії, нині разом стоять на заваді спробам Путіна відновити її.

Багато хто не знав і не хотів знати справжньої історії Другої світової, тому вона повторюється, демонструючи ті страшні сторінки, яких не побачиш у совєтських та російських фільмах про “Велику вітчизняну”.

Війна проти України, яку підтримує більшість росіян, засвідчила: в російському суспільстві немає достатньо внутрішніх ресурсів для повернення на демократичний шлях розвитку. 

У циклі «Вир історії» я здебільшого намагаюся пояснити сьогодення через призму минулого. Нині спробую зробити навпаки — використати сучасні події для кращого розуміння історії.

Краще запобігти злу, ніж потім реагувати на нього, не будучи здатним виправити зло, яке вже сталося. Це стосується і воєнної агресії, визнаної кримінальним злом, – тобто злочином.

Небезпечними є спроби розгледіти в нім щось людське, близьке нам, щось, з чим можна жити. Немає там такого. Він – наша смерть, або ми – його погибель.

Модельні програми з літератури для школи мають дві найважливіші проблеми: надмір творів для вивчення на уроках; осучаснення програм, коли укладачі надають перевагу сучасним і часто другорядним авторам перед класиками, ігноруючи тексти, що є культурними зразками.

Україна бореться вже довше, аніж фіни у Зимовій війні з СРСР, які протрималися 104 дні, російська імперія втрачає свої впливи, відступає і точно зникне з мапи світу. 

Цю війну називають «гібридною», представляючи її як новий спосіб реалізації агресивної політики. Але всі її інструменти випробовували російські керівники ще з ХVІІ–ХVІІІ століть. 

«Свобода народам! Свобода людині!» — це про вільний світ і про вільних людей у вільних національних державах.