Два місяці тому ми відзначали 70-річчя офіційної радянської ліквідації Української Греко-Католицької Церкви – сумнозвісного «Львівського собору». 14 березня у Львові під гаслом «УГКЦ в підпіллі: історія священиків і мирян» відбулася зустріч з двома культовими постатями греко-католицького світу – Ігорем Калинцем і Богданом Прахом.     Пропонуємо Вашій увазі звіт із згаданої зустрічі.    

До сторіччя з дня висунення Івана Франка на Нобелівську премію. Ініціатором його виступив греко-католицький священик. Не єдиний із цього середовища, хто підтримував великого вільнодумця. ​ «Але сих швидко можна пізнати: на соборчиках і зборах вони тихі, не гримлять, на проповідях їх слово навіяне теплою любов’ю, у них все і порада і підмога для вбогих, для покривджених і заблуканих»   (Іван Франко про добрих священиків. Уривок зі статті «Радикали і попи», 1899 р.)    

29 серпня 1875 року в Камінці Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька) народився відомий галицький політичний діяч Лонгин Цегельський. Він належав до Камінецької гілки знаного роду греко-католицьких священиків.   Лонгин Цегельський у похилому віці (США)     Львівська дослідниця історії цього роду Лідія Купчик вмістила у своїй книжці "Родом зі Cтрусова" генеалогічну схему Цегельських ¹.  

Життєві долі понад 1000 священиків, 12 тисяч унікальних фотографій, понад 100 тисяч опрацьованих архівних документів, сотні інтерв’ю зі свідками пережитих репресій і їхніми родинами – все це джерельна база книжки історика, ректора Українського Католицького Університету о. Богдана Праха «Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини». За словами автора, цей двотомник, матеріал до якого він збирав понад 20 років, є пам’ятником духовенству, яке віддало своє життя за Церкву та народ.  

Ян Парандовський    

У ніч проти 11 квітня 1945 року на теренах Галичини на волі не залишився жоден єпископ УГКЦ.   Разом з митрополитом Йосипом Сліпим МГБ затримало Миколу Чернецького та Никиту Будку – єпископів, які мали осідок у Львові, а також єпископа-ординарія Григорія Хомишина та його помічника Івана Латишевського – владик станіславівських. Впродовж наступних 5 днів «квітневого арешту» позбавили волі майже сотню греко-католицьких священиків (за іншими даними, їх було значно більше).  

Статті І. Н. п. з. "Преважна справа'', що появилися в кількох останніх числах "Краківських Вістей" викликують різні міркування на тему латинників і взагалі взаємовідносин віроісповідань, та відношення церковних організацій на наших землях.   Сьогодні торкнемося відношення нашого духовенства до національного освідомлення в селі і місті.  

Втрати серед священиків Станиславівської Дієцезії   Львів, 22 травня.   Большевицька потопа, що залила Галичину пам'ятної осені 1939 р. була для більшости українського громадянства великою несподіванкою. Воно було просто нею заскочене та здезорієнтоване. Наша греко-католицька Церква устами своїх владик та священиків завжди звертала увагу вірних на грядучу небезпеку.  

Спомин з-перед 22 років    

Із Злотського (п. Мушина) нам пишуть:   Кілько терпінь спричинили клеветничі доноси наших "найсердечнїйших" на цїлком невинних Українців, се оден Господь бачить і записує, щоби колись кождому віддати по дїлам його.   Коли на Українцеви не можуть найти чорної плямки в його прилюдній дїяльности, тодї, коли він їм таки не на руку, то кинуть на нього клевету, що він — мовляв — з верха "Українець", але в серединї "москальофіль". Кажуть люди, що кождий судить після себе; може й тут сповняєть ся та приповідка.