Дощового вечора 19 жовтня 1926 року на вулиці Королівській (тепер вул. Йосифа Сліпого) у Львові двоє боївкарів Української Військової Організації (УВО) вчинили атентат на керівника кураторії Львівської шкільної округи (охоплювала Львівське, Тернопільське та Станиславівське воєводства) Станіслава Собінського (1872–1926).   Собінський відзначався особливим завзяттям у ліквідації українських шкіл у Галичині (див. діаграму).    

90 років тому у ніч проти 12 травня 1926 року маршалок Польщі Юзеф Пілсудський (1867–1935) почав свій черговий марш до влади (або як тоді казали, "на Бельведер"). Його найближчими соратниками, які після військового перевороту зайняли формально найвищі посади в державі, стали професори Львівської політехніки Ігнацій Мосціцький і Казимир Бартель.   На вулицях Варшави в травні 1926-го    

80 років тому, 14-16 квітня 1936 року на львівській бруківці розгорнулися криваві події, які прогриміли на весь світ. Вони увійшли в історію як "розстріл робітничої антифашистської демонстрації під час похорону безробітного Владислава Козака".    

За григоріанським календарем на 15 серпня припадає Успіння Пресвятої Богородиці. У Польщі цього дня ще від часів ІІ Речі Посполитої (з перервою в добу ПНР) відзначають як Свято польського війська, пов’язане з черговою річницею (цього року вже з 95-ю) "Чуда над Віслою".    

12 вересня 1939 вересня передовий загін німецької 1-ї гірської дивізії підійшов до західної околиці Львова з боку вулиці Городоцької. Окремі німецькі підрозділи прорвали заслони польського війська й наступали в напрямку центру міста.    

90 років тому, 5 вересня 1924-го, Українська Військова Організація (УВО) вчинила замах на Станіслава Войцеховського, президента Польщі, яка незаконно загарбала Галичину. Але саморобна бомба не вибухнула, й Войцехівський не розділив долі свого попередника – першого президента ІІ Речі Посполитої Ґабріеля Нарутовича, застреленого 16 грудня 1922 року у Варшаві польським націоналістом, знаним митцем Еліґіушем Нєвядомським (1869–1923).  

    1 вересня минає 75-а річниця початку Другої світової війни. Хоча перші стріли цієї війни впали ще в березні 1939 року, коли, за мовчазної згоди Гітлера, мадяри задушили у крові Карпатську Україну. Їм допоміг у цьому тодішній режим ІІ Речі Посполитої, що прагнув до спільного кордону з "угорськими братами" та до ліквідації "української інтриґи".  

 

І.   В бувшій польській армії було 200 старшин-українців і вони мали змогу бачити все, що діялося у вересневі події 1939 р., обєктивними очима. Подаємо тут записки з нотатника одного з цих старшин, як вимовний документ про деякі сторінки з польсько-німецької війни, мало ще вияснені.  

Хто 12. вересня пополудні минулого року був у Львові — не зможе забути тієї днини ніколи.   Не забуде того, що пережив тоді сам, що пережило населення великого міста. І того, що було згодом, сумерком, що сталося ніччю й що діялося продовж наступних дванадцятьох днів. Аж до хвилини, коли не так сталось, як думалося...