Ми вільні називати своїм домом те, що ми ним вважаємо. І розуміти, що цей вибір не є ні нашою поразкою, ні нашою заслугою. Просто пам'ятати, що  кожне місце переповнене тінями і видивами таких самих мешканців століття, як і ми

Це наша темність і безграмотність ведуть до того, що психози передаються з покоління у покоління, немов знамениті прокляття до якогось там коліна. Ми перетворюємося на країну культивованих вар'ятів

А найголовнішим є то, що росіяни, а не араби, можуть розмити Європу. І у жодному разі не треба об'єднуватися з рускими тільки тому, що вони білі.

І вже зовсім смішним у нашій ситуації є ляк того, що двоє мужчин, захотівши спільно виховувати дітей, можуть їх покалічити більше, ніж наша традиційна сім'я. 

Різдво не може бути невдалим, бо воно є, а не ми його маємо. Різдво не можливо запланувати, його не вдасться підсумувати. І нема жодної потреби його зустрічати. Воно застає нас такими, якими ми є

Цього року одному з найкультовіших українських видавництв, створених в незалежній Україні, –  «Лілеї-НВ» – виповнилося 20 років. Напевно, літературне явище «Станіславський феномен» великою мірою завдячує «Лілеї» своїм опубліченням. Адже саме директор видавництва Василь Іваночко вирішив робити книжки якнайкраще і видавати відповідних авторів. Тому й почав з «Перверзії» Юрія Андруховича. Там-таки, вийшовши із самвидаву, виходив журнал «Четвер».

Вже багато років я переживаю день народження Ісуса Христа 25 грудня. Однак Святу вечерю для близьких все одно незмінно готую 6 січня...

Історія нової української держави проявляється через мовлення. На усіх рівнях і у різних ситуаціях. Тому такою важливою є нагода почути, як говорять там, від чого всі ми більше чи менше залежимо.

Треба щось написати, щоби найзмістовнішим написом не була табличка на могилі. Хоч щось написати, аби потому хтось міг ці букви знайти. Аби не лишитися таким, який щось робив, але вже не пам'ятає, що при цьому думав і переживав.