Діалоги глухих про спосіб провадження країною економічної політики    

Уявлення про те, що економічна взаємозалежність є перепоною для аґресії, — оптимістичне, але недостатнє.     В той час, коли Британія від'єднується від ЄС, а на континенті відроджується націоналізм, реалізм вимагає, щоб ми перевірили плеканий, але зарозумілий міф про те, що наднаціональний конструкт ЄС, званий великим європейським планом, протягом декад стримував континент від конфліктів.  

Нам варто засвоїти уроки першої епохи ґлобалізації — Ренесансу. Автори Ґолдін та Кутарна стверджують, що нашу епоху треба назвати другим Ренесансом.     П'ять століть тому домініканець Джіроламо Савонарола переконав групу своїх прихильників злагодити у центрі Флоренції велике багаття з книжок часів Ренесансу, творів мистецтва та музичних інструментів — щоб спалити їх на знак протесту проти модерного ґлобального порядку.

Кошти — це не аргумент проти безумовного базового доходу    

Змінний цифровий пейзаж може бути фруструючим     Найбільші світові бренди тепер часто скаржаться, що вони не можуть переконати споживачів — особливо молодших — лишатись лояльними. Колись досить було спіймати когось на гачок, і споживач далі купував той самий вже знайомий бренд. Більше такого нема. Покоління Z особливо прагне спробувати найрізноманітніші речі, бренди це фруструє, бо вони стають «несталим брендом» [«brand-fickle»].  

Ініціатори воліють підтримувати свою арґументацію на рівні принципу, а не залазити в брудну практичність.     На референдумі 5 червня швейцарські виборці вирішать, чи запроваджуватити «безумовний базовий дохід». У запропонованих реформах системи соціального забезпечення всі мешканці мали би бути наділені правом на ґарантований дохід від держави на рівні 30 тисяч швейцарських франків ($ 30 275) на рік — беззастережно.  

У ґлобальному масштабі: атеїзм — в занепаді, а християнство й іслам — в піднесенні, пише Елізабет Олдфілд  

  Вони щотижня з'являються у моїй мейловій скриньці й терзають мою душу. Добрі слова, усміхнені обличчя, втішні для мого еґо запрошення законектитись, всі з яких я винувато іґнорую. Річ у тому, що я вірю в число Данбара — в те, що наші приматові мізки лімітують нас кількістю змістовних соціальних контактів не більш як з 150 людьми, — а я вже вийшла за межі двохсот на LinkedIn.  

Збільшення розриву між вартістю юридичних послуг і тим, що більшість компаній можуть дозволити собі платити, робить професію готовою до «уберизації».    

  У публічному дискурсі щодо економіки є два великі побоювання. Два великі й суперечливі побоювання. Перше — нам краще звикнути до незростаючої продуктивності праці, до того, що річний двовідсотковий приріст продуктивності праці всього післявоєнного періоду виявиться відхиленням від норми. Друге — це те, що протягом наступних 20 років роботи заберуть у нас всю роботу, починаючи від керування транспортом і до тлумачення юридичних документів.