Епоха великих відкриттів

Нам варто засвоїти уроки першої епохи ґлобалізації — Ренесансу.

Автори Ґолдін та Кутарна стверджують, що нашу епоху треба назвати другим Ренесансом.

П'ять століть тому домініканець Джіроламо Савонарола переконав групу своїх прихильників злагодити у центрі Флоренції велике багаття з книжок часів Ренесансу, творів мистецтва та музичних інструментів — щоб спалити їх на знак протесту проти модерного ґлобального порядку.

Про його «багаття марнославства» майже не знають західні виборці та політики. А шкода, адже ця розповідь є корисною, якщо хотіти зрозуміти, що відбувається з політикою США чи з Брекзіт.

Як пояснюють Ієн Ґолдін, професор та директор дослідної інституції Oxford Martin School, та його колеґа-дослідник Кріс Кутарна в захопливій книжці «Епоха великих відкриттів», це не вперше, коли ґлобалізація поділила суспільства, і не вперше, коли технологічні зміни дали волю нерівності доходів, соціальній напрузі, ксенофобії та ідеологічному екстремізмові.

З іншого боку, якщо ви озирнетесь на європейський Ренесанс, то побачите численні паралелі з сучасною епохою; аж стільки, що, як стверджують Ґолдін та Кутарна, нам треба називати нашу епоху «другим ренесансом», тому що вона позначена такою самою сумішшю диких інтелектуальних інновацій, торгівлі, міґрації та соціального поділу, як і п'ять століть тому. «Останній Ренесанс був часом величезних соціальних потрясінь, що довели суспільство до переломної точки, а часто навіть далі, — пишуть вони. — Тепер ми ризикуємо знову наступити на ці граблі».

Щоб накреслити такі паралелі, вони подають жвавий опис і Ренесансу, і модерної історії — за темами: політичні протести, інтелектуальні відкриття, імміґрація та міжкордонні ризики.

Так, ми дізнаємося, що до XV століття політичні та економічні зміни в Європі відбувалися хоч і постійно, але не яскраво. Однак незадовго перед тим, як такі люди, як Савонарола народились, торгівля сухопутними та морськими шляхами зросла такою мірою, що змінила середньовічні суспільства так само драматично, як і нинішня ґлобалізація змінює наші. Важливість таких міст, як Венеція чи Флоренція, зросла; створився багатий купецький клас; хвилі міґрантів переселилися, а патронат дав можливість розквітнути мистецтву та інтелектуальним відкриттям. Це, як-не-як, була епоха, яка дала таких людей, як Леонардо да Вінчі та Миколай Коперник.

Економічне зростання і запаморочливі інновації мали також і свій темний бік. Переплітаючись, різні країни та реґіони постали перед новими загрозами, як-от епідемії та перебої в ланцюжках постачання (судноплавних маршрутах). Тоді, як і тепер, чорнороби страшенно страждали: нова конкуренція, всередині та між реґіонами, й міґрація спричинилися до «падіння реальної заробітної плати до мінімальних заробітків», що призвело до різкого зростання нерівності. Автори зазначають, що «між 1480 та 1562 роками платня няньки не зростала; а її щоденні витрати за той самий період зросли на 150 відсотків».

Не дивно, що це розпалило протести, ідеологічний екстремізм та бунти. Точно так само й нині: коли Дональд Трамп, номінант на посаду президента США від республіканської партії, виголошує антиґлобалізаційну промову, він наслідує популістський гнів, що його висловлював Савонарола.

Це вказує на важливі уроки. Перше: не варто дивуватися, що ґлобалізація призводить до зростання популізму; бо так вже було. Друге: не варто припускати, що це триватиме вічно; той факт, що так мало людей знає про Савонаролу, показує, що революція не є вічною. Врешті-решт суспільства адаптуються.

Але третій урок, на якому наголошують Ґолдін та Кутарна, — у тому, що індивіди та суспільства мають бути розумними й добре організованими, щоб стати «переможцями» у новому ренесансі. Людям варто ризикувати. Їм варто залишатися відкритими до нових ідей. Їм варто підтримувати мистецтво, прийняти імміґрацію і групуватися в динамічні міста. Їм варто також створити мережу соціальної безпеки для незабезпечених. Але насамперед усі переможці мають бути відкритими, а не цофатися в апатію чи фантазії про минуле. «В епоху, коли мусимо діяти, ми навпаки — вагаємося», — попереджає книжка.

Джина ґлобалізації не можна загнати назад у пляшку. Питання зараз в тому, як швидко суспільства адаптуються або ж будуть розірвані протестами. Можливо, хтось мав би надіслати цю книжку містеру Трампу; це може породити здатні провокувати думку твітти.

Огляд книжки: