(Від нашого кореспондента).   Берлін, в серпні 1940.  

Краків, 31. липня 1940  

В дискусіях між земляками на тему новітньої війни, зокрема в балачках у звязку з незвичайними й надзвичайними перемогами й тереновими досягненнями німецької армії на заході, завважуєте якесь особливе привязування ваги й значіння до простору, себто до величини території, як рішального оборонного засобу по боці атакованого.  

Ось уже понад місяць, як зведення англійського, німецького, італьянського командувань не відмічають нічого значного. Воєнні дії між Німеччиною і Англією вичерпуються операціями повітряних сил. На Середземному морі між англійським і італьянським флотами досі серйозних боїв не було, якщо не лічити недавньої сутички двох невеликих крейсерських груп, під час яких був потоплений один італьянський крейсер. Італьянські газети багато пишуть з приводу грандіозних наступальних планів проти Британської імперії.

Коли навесні 1939 року англійський король відвідав Париж, один недурний французський журналіст зазначив: "Ще небагато, і Франція удостоїться всіх прав англійського домініону". В цьому іронічному зіставленні Франції з британською колонією, що самоуправляється, полягало вже тоді немало правдивого. В ім'я союзу з Англією Франція фактично пожертвувала самостійністю своєї зовнішньої політики і добровільно перетворила себе в другорядний фактор світової і політики.  

Теперішній етап розвитку війни в Європі характерний тим, що центр ваги воєнних дій зосереджений на морі.   Морські комунікації Англії, Франції і Німеччини відограють величезну роль в їхній економіці. По морських комунікаціях іде основний підвоз найголовніших видів сировини, продуктів харчування, матеріалів і готової продукції. Від панування на морських комунікаціях, від володіння цими комунікаціями залежить у першу чергу існування і могутність Англії і Франції.  

Від затіяної англо-французськими імперіалістами війни в Європі терплять не лише народи воюючих країн, але і населення нейтральних держав. Буквально щодня можна прочитати в газетах такі повідомлення: "Норвежський пароплав "Хаугесунд" наскочив на міну і затонув"; "Сьогодні загинув датський пароплав "Рефер"; "Одержані відомості про загибель шведського пароплава "Пайала"...   Що криється за цими короткими повідомленнями?  

У теперішньому міжнародньому конфлікті голос мають держави, що їx можна вичислити на пальцях одної руки. Що більше — Гітлєр упевняє, що доля мира в руках одного Бенеша, знову інші переконані, що все залежить виключно від одного Гітлєра, француські державні діячі взагалі мовчать і тримаються дискретно за кулісами, а премієр Великої Британії сам називає себе скромно лише посередником, а не вирішним чинником.

Париж, 19. вересня 1938. (Від власного кореспондента.)  

                                    Львів, 16. квітня 1938.