Треба признати, що справа робітнича затревожила цїлу Европу а рух робітничій обняв єї найдальші закутини, де лиш трохи серед сеї кляси людей єсть більша просвіта і відчуваєсь достоїньство чоловіка і дух свободи одиницї ще не зовсїм прибитий чи то кастовостію, чи формою правленя. Чи день 1 май станесь дїйстно святом робітничим, чи єго будуть святкувати всї робітники, чи лиш якась часть або чи і нїхто не буде святкувати, то вже нинї може бути рівнодушним. Робітники майже осягнули свою цїль.

  І.   В послїдних лїтах стануло питанє соціяльне на порядку дневнім всїх країв Европи. Про питанє то заговорено голосно в публіцистицї, науцї і парляментах — піднесли-ж то питанє не лиш приятелї убогих кляс з инших сфер — але і самі ті кляси обізвались за собою і в міру більше або менше сильних средств і орґанізації, більше або менше енерґічно стала добиватись своїх прав.  

Чим близше до дня 1 мая тим більшій слїдно рух між людом робітничим в цїлій Европі і тим більшій страх переймає буржоазію, котра в тім дни видить надходячу для себе кризу, від котрої має зависїти порішенє питаня: бути, чи не бути? Чим більшій страх переймає буржоазію, тим більше йде в гору смілість і певність своєї справи тої кляси, котра доси понижена, домагаєсь для себе рівних прав і бодай зрівнаня працї з капіталом.

  Головні черти европейскої ситуації політичної в минувшім році дадуть ся коротко зібрати в слїдуючі точки: енерґічне змаганє держав середної Европи удержати мир в Европі, загальне зброєнє, колонізаційні змаганя держав европейских в Африці і борба економічна в сполученю з численними страйками робітників на велику скалю.   І.