Чим близше до дня 1 мая тим більшій слїдно рух між людом робітничим в цїлій Европі і тим більшій страх переймає буржоазію, котра в тім дни видить надходячу для себе кризу, від котрої має зависїти порішенє питаня: бути, чи не бути? Чим більшій страх переймає буржоазію, тим більше йде в гору смілість і певність своєї справи тої кляси, котра доси понижена, домагаєсь для себе рівних прав і бодай зрівнаня працї з капіталом. Обі же спорячі сторони, як та, що доси репрезентувала капітал і верховодила, так і та, що помагала збивати капітал і мусїла вдоволяти ся лиш окрухами, споглядають з непевностію на третю силу теперішного устрою суспільного, на силу держави, і вижидають, що она на цїлу сю борбу скаже; одні споглядають на ню зі страху і виглядають помочи для себе в критичній хвили, другі виступають супротив неї сміло і майже визиваючо з гадкою в души: і ти мусиш з нами числити ся! А що на то сила державна, що кажуть правительства? і от знов цїкавий обяв теперішного ладу суспільного, промавляючій в користь робучої кляси і підносячій єї духа: власти правительственні самі не знають що мають зробити, не знають по чиїй стати сторонї, кого боронити, бо і по одній і по другій сторонї єсть право; станути зовсїм безстороно єсть вельми трудна річ а виступити в оборонї одної або другої з спорячих сторін єсть знов дуже небезпечно; також і не знати, що лїпше: чи ужити цїлої сили і енерґії та виступити в оборонї теперішного порядку, чи лишити всему свобідний хід і чекати щоби все само в собі природно розвивало ся. От так стоїть тепер справа становища сили державної до руху робітничого майже в цїлій Европі і хиба лиш в одній Нїмеччинї заняли супротив него трохи яснїйше становище.
Ми вже доносили коротко, в якім клопотї найшло ся правительство в Австро-Угорщинї, коли прийшла на него черга висказати ся, яке становище думає оно заняти супротив свята робітничого в день 1 мая. Причину до того дала ліберецка палата торговельна. Міністер торговлї дав на то лиш коротку відповідь телеґрафічну, таку, що він по нарадї з другими міністрами дасть остаточну відповідь. Так само не дало і угорске правительство зараз в першій хвили рішучої відповіди депутації угорских робітників. Цїкаве єсть становище, яке заняли ліберецкі промисловцї до свята робітничого і до правительства. Коли робітники заявили промисловцям, що они будуть святкувати день 1 мая і що жадають зменшеня часу роботи фірма Лібіґа і спілка відповіла им на то що після приписів фабричних повинні би робітники працювати в день 1 мая, бо то відповідає зовсїм умові шефа з робітниками. Мимо того готова фірма згодити ся на святкованє 1 мая, коли держава, що єсть найбільшим предприємцем, бо має великі робітнї, фабрики тютюну, саліни, копальнї і т. д., розпустить того дня своїх робітників. Промисловцї чекають в тім взглядї, яке становище займе правительство, а тогди порішать і они, взглядно фірма Лібіґа, що мають робити. Що до зменшеня часу роботи, то ткацкі промисловцї в північних Чехах змушені вже для того самого обставати за задержанєм дотеперішної постанови, після котрої робота має тревати 11 годин, бо их товариші по фаху в сусїдних краях держать ся все ще 12-годинної роботи на день і що наразї не можна ще сподївати ся, щоби результат берлиньскої конференції робітничої був того рода, аби день робочій означено на менше як на 11 годин.
Що тепер зробить правительство, не знати. В міністерстві віденьскім ведуть все ще наради над тим, яке становище має заняти правительство супротив демонстації дня 1. мая, але доси не порішено ще нїчого. Зачувати лиш, що правительство рішило ся мабуть неставити робітникам нїяких перешкод в святкованю дня 1 мая і увільнити робітників на их жаданє того дня від роботи — чи условно, чи безусловно, того не знати. І в самім дїлї, не позістає австрійскому правительству нїчого вищого, як лиш пристати на жаданє робітників, коли оно не хоче станути в сїй справі в суперечности з союзником і сусїдом Австро-Угорщини, з Нїмеччиною, і викликати через то огіченє серед кляси робітничої. Звістно вже, що цїсар нїмецкій хоче дати робітникам повну свободу і довести до того, щоби і цїла суспільність, цїла держава зробила робітникам деякі уступки, але котрі би не нарушали теперішного ладу суспільного і не кривдили нїкого. В тім дусї мав — як доносить Saale Ztg. — висказати ся і прускій міністер дїл внутрішних, Герфурт. Він мав сказати, що жалує, що закон против соціялістів не знесено вже в вісїмдесяти роках і єсть певний того, що тепер, коли не буде нїякого гнету, то і в соціялістичній партії не буде такої дисципліни як доси та що она скоро розпаде ся. Правительство без страху чекає на день 1 мая; всї власти поліційні, особливо же в головних містах, дістали приказ, щоби лиш в крайнім случаю потреби виступали против робітників. На єго погляди дали би декотрі проводирі соціялістичні не знати що за то, щоби поліція взялась знов до невідповідної тактики та пустила воду на их млин. Власти правительственні дадуть соціялістам і то на приказ міністерства, котрий відповідає зовсїм бажаням нїмецкого цїсаря, як найбільшу свободу.
На скілько повисша вість єсть правдива, годї знати, але коли-б дїйстно она мала потвердити ся, то виходило би з того, що правительство нїмецке не ошибнулось в своїх обчисленях. Вже тепер слїдно серед соціялістичної партії якесь роздвоєнє; одні хотять святкувати день 1 мая, другі тому противлять ся а партія соціялістична доси ще не рішила ся що має зробити. Соціялістичні посли до парляменту мали оногди зібрати ся в Дрезднї на нараду над святом робітничим, але нарада не відбула ся. Длячого, не знати; кажуть лиш, що соціялісти хотїли здурити поліцію і длятого місце наради назначили в Дрезднї, коли тимчасом нарада має відбути ся деинде, хоч не знати, чи десь в Саксонії, чи може в якій другій провінції нїмецкій. Декотрі проводирі нїмецких соціялістів висказались навіть рішучо против святкованя 1 мая. Journ. de Bordeaux пoдає письмо Лібкнехта, котре він вислав до своїх товаришів в тім містї, а в котрім каже, що він дїйстно виступив против святкованя 1 мая, а то длятого, що то не удасть ся, що то святкованє доведе лиш до розчарованя і до конфлікту а того найлїпше уникати. Однакож де робітники суть добре зорґанізовані і можуть буржоазію змусити до того свята, там повинні то зробити. День 1 мая повинен обходити ся торжественно; вечером повинні відбувати ся відчити і забави. Впрочім буде для нїмецких робітників оголошена постанова в сїй справі обовязуюча в цїлій Нїмеччинї.
Подібне роздвоєнє між робітниками настало також і в Франції та Анґлії. Як звістно, заказало французске правительство всякі демонстрації в день 1 мая. З того настало між робітниками замішанє а дальше і роздор. Прихильники теорії Маркса висказали ся против святкованя і відмовили участи; другі же робітники постановили обходити свято робітниче, але підчас коли одні з них хотять обходити свято спокійно, домагають ся другі голосних демонстрацій. Проводир уміренних робітників, Юлій Ґесд заявив — як доносить Gaulois — що єму і єго товаришам йде о то, щоби в день 1 мая відбула ся поважна і спокійна маніфестація. Кождий участник маніфестації має явити ся на назначенім місци без оружія а навіть і без лїски. Правительство, на єго погляд, буде мусїло дозволити маніфестацію, бо прецї 200.000 людей годї буде розігнати, як яких 500 різників. Робітники не жадають нїчого більше, як лиш отвореня свобідної комунікації а о спокій будуть вже они самі старати ся. Лондоньскі робітники постановили вправдї обходити свято робітниче, але окремо від робітників прочої Европи і длятого перенесли се свято на недїлю на день 4 мая. Оногди порозлїплювано в містї плякати, котрі заповідають день і проґраму свята. Того дня зберуть ся робітники на чотирох точках міста і в тім самім часї виступлять в походї до Гайд-парку де відбуде ся великій мітінґ. По мігінґу розійдуть ся робітники вже меншими громадами на умовлені місця забав.
Коли так з одної сторони запанував в цілій Европі рух робітників в користь маніфестації в день 1 мая, то з другої сторони множать ся раз-у-раз змови робітників, і майже всюди проявляють ся то більші то менші страйки. В послїдних днях проявились страйки може найчисленнійше в Австрії. В самім Відни стало вправдї трохи спокійнійше а на тих передмістях, де недавно були розрухи знесено вже навіть строгі міри осторожности, але за то до давних страйків прилучило ся ще і кілька нових. Передовсїм заслугує на увагу то, що між робітниками при робітнях зелізниць державних проявив ся сильний рух, котрий грозить вже страйком. Робітники ті домагають ся підвисшеня денної платнї о 30% а позаяк они хотять також святкувати і день 1 мая, то правительство єсть в немалім клопотї, що має зробити. Наколи-б дїйстно робітники в робітнях зелїзниць державних хотїли 1 мая застановити роботу, то рух на всїх зелїзницях державних мусїв би застановити ся. Міністерство торговлї радить отже тепер з другими міністерствами, як би того не допустити і як би бодай одну часть робітників задержати в робітнях, але доси не видало ще нїякого розпорядженя. Кажуть лиш що правительство накаже зарядови зелїзничому, щоби они лиш тим робітникам дали позволенє святкувати день 1 мая, котрі того особисто зажадають. Характеристичним єсть також, що всї робітники в зелїзничих робітнях державних у Відни, в Пештї і Празї поступають солідарно і всї однодушно домагають ся підвисшеня платнї. Робітники в копальнях вугля Північної зелїзницї загрозили також страйкови і домагають ся підвисшеня платнї та зменшеня часу роботи.
Страйк робітниць і робітників кравецких по части закінчив ся, бо декотрі кравцї і сальони мод пристали на жаданя робітниць і робітників; в декотрих сальонах змова треває дальше.
В Празї застрайкували челядники пекарскі а також і мулярі лагодять ся до страйку, котрий мабуть вже сеї суботи вибухне. В околици Ліберця має серед робітників панувати таке заворушенє, що тамошні промисловцї побоюють ся загальних розрухів а депутація, котра оногди була у намістника ґр. Туна просила навіть, щоби на день 1 мая вислано до Ліберця і околицї значнїйшій віддїл войска.
В Моравскій Остраві на Шлеску вибухнув в тамошних копальнях великій страйк. Робітники домагають ся 8 годинної роботи і хотять святкувати день 1 мая. Страйк, кажуть, пійшов з того, що робітники хотїли у якогось священика замовити службу Божу на день 1 мая і зібрали на то гроші. Священик відмовив им а відтак арештовано тих, що збирали гроші. Товариші их виступили в их оборонї, застановили роботу і зробили перед помешканєм директора велику демонстрацію, домагаючись при тім підвисшеня платнї і заведеня 8-годинної роботи. Постава робітників була так грізна що ще вчера вечером вислано з Опави 2 баталіони войска на місце страйку.
В Грацу застрайкувало дня 14 с. м. 6.000 столярів а в броварі Пунтіґама під Грацом викликали були робітники такі ексцеси, що треба було завізвати аж жандармерію на поміч; робітники хотїли порозбивати всї бочки з пивом.
В Пештї ухвалили складачі друкарскі взяти дня 1 мая участь в демонстраціях робітників і святкувати той день; они вислали окружник до всїх друкарень з просьбою, щоби жадна друкарня не видавала на 2 мая часописей.
У Відни зголошено у дотичних властей на день 1 мая тілько зборів, що власти ті суть в страшно великім клопотї, з відки взяти на той день тілько комісарів правительственних, щоби всї збори відбували ся під доглядом правительства.
[Дѣло]
16.04.1890