​  

​  

​   Власне, як її, цю амгарську «феташу», точно перекласти українською мовою, я не дуже й знаю. Перевірка? Ревізія? Обшук? Шмон? У кожному разі польський репортажист Ришард Капусцінський у присвяченій ефіопській революції (або, за іншим визначенням, «повзучому перевороту») книзі «Імператор» залишає це слово в оригіналі, натомість пояснює його семантику на конкретних життєвих прикладах. До тих ефіопських прикладів я ще повернуся, а тим часом – трохи про Фінляндію.  

​  

Два місяці я збирався написати статтю про «Беркут» як новітній спецрозділ СС і Майдан як новітнє Варшавське ґетто. Після минулої ночі потреба в такій статті відпала: все і так зрозуміло. Залишається хіба що навести дві цитати. Перша – від Павла Шеремета: «Невже влада вирішила спалити весь центр Києва, аби лише знищити Євромайдан?». Друга – від группенфюрера СС Юрґена Штроопа. Навесні 1943 року Штрооп керував «зачисткою» Варшавського ґетто, про що згодом сам розповів Казімєжу Мочарському, автору книжки «Бесіди з катом». Цитата буде розлогою.

​   Насправді вона мені не подруга. У сенсі подруга, але не мені. Зате німецька. І то не вигадана, а цілком реальна. З реальним німецьким ім’ям, адресою і світловолосою головою, яку я не раз бачив на фотографіях. Ні, це не Анґела Меркель: аж від таких адресаток Бог мене милував.  

​  

​  

​   Не від сьогодні, а щонайменше від 2004 року, відомо: читати опуси Костя Бондаренка – себе не поважати. Ніхто їх, власне, й не читає. Принаймні з-поміж моїх близьких знайомих – точно ніхто. Як нікого особливо не цікавлять і подробиці його суспільно-політичної полігамії.  

​   У наші – самі знаєте – постмодерні часи чіткий кордон між культурою масовою та елітарною існує хіба що в курсових роботах не дуже розвинених студентів і головах їхніх заблуканих у позаминулій епосі викладачів. А в живому культурному процесі – ні, нема такого кордону. Що не означає, ніби немає і радикальних прикладів масовості та елітарності. Приклади є – кордонів нема. Назвати це виною чи заслугою, але лежить вона не так на тих, хто культуру творить, як на тих, хто її споживає.