Повоєнні відносини і кількакратна затяжна господарська скрута відбилися дуже відємно передовсім на хліборобському варстаті праці, який є головною основою економічного життя Польщі. Вправді мораторія у сплаті грошевих зобовязань, що була воєнним явищем і тривала кілька літ і після війни, та цілковита девалюація польської маркової валюти спричинили у свому висліді майже повну сейзахтею (звільнення від довгів) задовжених хліборобів, проте події економічного характеру, а частино і політичного, перечеркнули невдовзі ті хліборобські здобутки.

Львів, 20. липня 1938.   Країною, що завмирає є сьогодні широка смуга при кордонах польської держави, що охоплює коло одної пятої частини простору цілої Польщі, де обовязує зновелізований президентський розпорядок про кордони держави з 23. грудня 1927 р.

Львів. 9. травня 1938.

Дня 1-го падолиста 1918-го р. український народ у Східній Галичині скинув з себе тяжке ярмо близько шістьсотлітного ляцького панування над собою — бажаючи жити вільним життєм.

Визвольний рух не оминув і забутих Богом і людьми наших закарпатських земляків.

Вже семий місяць бореться український нарід в східній Галичині за своє державне істнування не тільки з оружною ляцькою навалою з заходу, але і з моральною проказою, що під знамям большевизму суне на нас зі сходу.

Перші рішення У. Н. Ради, перша основа нашого державно-правного устрою і перших конституційних підстав стали одначе на половині дороги. Передовсім не сказано нічого про певну суверенність і незалежність нового державного твору і тим самим не означено зовсім йoгo державно-правної будучности.

Далеко від рідного краю виросла нова могила. В ночи з 15. на 16. липня с. р. помер у Відни на розрив серця один з сенїорів української громади, який на своїх очах бачив історию нашого розвою в Галичинї, почавши від романтичних часів козакофільства 60-их років м. ст. — від слабеньких початків культурно-лїтературної орґанїзациї аж до величавої, як на наші сили і відносини нашого сучасного, модерного житя. Зійшов зі сьвіта той зі старої українофільської громади, котрий ще молодим студентом в половинї 60-тих р. р. м. ст.

Поляки, в яких руках є тепер ціле наше середне і народне шкільництво, докладають всіх заходів, щоби те шкільництво, з окрема наше народне шкільництво, цілковито спольонїзувати і руським громадам насильно накинути польські школи та усунути зі шкільництва українських народних учителів. Сю акцию ведуть шкільні (рада шкільна краєва і ради шкільні окружні) на спілку з боєвим польським товариством T.S.L. пляново і систематично і в послїдних роках протизаконно накинули нашим громадам проти їх волї сотки польських шкіл.