Отрясши з себе сарматські сніги, в яких загребав мало-що не цілу "велику армію", Наполєон в 1813 р. спробував знова щастя. Відгомоном того факту була формальна повінь воєнних проклямаций і всяких офіцияльних циркулярів, пусканих з найвисшої канцеляриї у Відни также до нашої Галичини. Поминаю такі, що були подиктовані потребами воєнної мобілїзації. Дали cя вони важко відчути нашому населеню, дарма, що воно вже було настроєне на високий тон австрійського патріотизму і вже тодї дослугувало ся авансованя на Тирольців Сходу.

З матеріялів до исторії 1848 року.  

  Межи актами окружної Ради Рускої в Тернополи з 1848-го року, удїленими нам до ужитку Вп. Ол. Барвіньским, знайшли ми лист Василя Гармація, бувшого посла на сойм конституційний з виборчого округа микулинецкого, писаний з Кромерижа дня 2 н. ст. грудня 1848 до пароха микулинецкого о. Балиньского.  

Нарис історіі Австріі від р. 1840 до 1890.       Нарис, котрий осмілююсь подати отсе нашій громаді, далекий від претензіі на орігінальність поглядів або дослідів. Міні хотілось би подати ту звід фактів звісних в літературі історичній, але на жаль, за мало звісних у нас. Аджеж ніхто не заперечить, що історія найновійших часів у нас власне найбільше занедбана, і що навіть люде на перший погляд компетентні, фахові історики, виголошують о найновійших часах найблизшоі нам історіі погляди, котрих по просту встидно слухати.  

  Завтра народи Австрії обходять велике свято — ювилей 40-лїтного панованя Цісаря Франц-Іосифа І. Дня 2 грудня 1848 р. 18-лїтний архикнязь Франц-Іосиф, роджений 6 (18) серпня 1830 р., найстаршій син архикнязя Франца-Кароля і архикнягинї Софії, взяв в Оломуцу корону від свого стрия, і цісаря Фердинанда.