Cама думка про втечу вселяє огиду і здається фізично нестерпною. Вона буквально обезвладнює і паралізує. І не тому, що нема куди тікати. Немає кому тікати.
Ми любимо ходити по граблях. Перед наближенням катастрофи знову кортить в повідомленнях «звідти» відшукати сподівання на мир, знову потрапляти в пастку ілюзії
Боюся, для колективної відплати «нового світового ладу» потрібна нова Сребрениця в середині Європи, нова всесвітня ганьба, яку вони обов’язково отримають разом із війною і поступками
Російська «нація» насправді не нація. Навіть не народ. Позаісторична механістична сутність, перпендикулярна, якщо не протилежна будь-якій етиці та метафізиці
Настає певний стан, коли в межах висловлювання думки мовлення відокремлюється від мислення і заходить у сферу комунікації. Тому людину несе і заносить.
