Чимало сторінок нашого історичного минулого і сьогоднішньої дійсности характеризує дрібничковість, тобто невміння відрізняли істотне від дрібничок, небачення зa цими дрібничками найголовнішого, надавання дрібничкам більшого значіння ніж суттєвим явищам.
27.06.44 | | в 1943-у
  І.   Відомо, що Холмщину, добре знану Галичині й східнім українським землям до 70-80 років минулого століття, наново "відкрито"після першої світової війни цього століття — після 1917—18 років. Відкрито її низкою статтей у часописах та поезіями й белетристикою (авторів-холмщан), що зявлялися друком у періодичних виданнях та окремими публікаціями1).   Проте, не все ще, необхідне для належного знання Холмщини, рокрито й сказано. Особливо маловідомий звязок Холмської землі із східніми українськими землями.  
19.01.43 | |
  Xолм, листопад 1942.   Щоб зясувати психологію одиниць і збірнот на осередних теренах народів та їх етнографічних кордонах, де звичайно йде віками боротьба за ці кордонні лінії, вистачить порівняти з одного боку, психологію, напр. українців Київщини, а з другого боку "кордонців"-українців Буковини, Галичини, Холмщини, Полісся, Курщини, Харківщини й врешті Кубані.  
19.11.42 | |
В усіх країнах домінуюче значіння мають завсіди міста, промислові й торговельні осередки. В нашому ж житті міста здебільше чужі, з ворожим елєментом. Зате вся наша національна — економічна, реліґійна й моральна сила жевріла в селах, у народніх хліборобських масах.   Тож відродження нашої країни є однозначне з відродженням наших сіл, звідки ми тільки й можемо, як із постійного резервуару, черпати здоровий матеріял для обсадження міст. Без відродження національно й культурно спустошених сіл не може бути й мови про повернення нашим містам колишнього українського характеру.
23.01.41 | |
Холмський собор є для нас не тільки реліґійною святинею, але й найбільшою та найціннішою пам’яткою нашої величавої старовини, свідком нашої культури на західньому кордоні наших етноґрафічних теренів. По його красі й багацтві судитимуть чужинці, що раз-у-раз відвідують його, про наш культурний рівень у давній давнині. Тому то кожному українцеві, де б він не перебував, повинна лежати на серці турбота, щоб холмський собор і вся замкова Данилова Гора якнайшвидше засяяли колишньою величчю й красою.  
17.01.41 | |
Український театр взагалі, особливо в Холмщині, має значно ширші й складніші завдання, ніж театр в інших країнах. Наш театр — не тільки вияв мистецтва й суспільно-етичного життя, але й засіб національного розбудження народніх мас, їх національного освідомлення, ширення наших найжиттєвіших ідей, — словом: чинник конечної внутрішньої пропаґанди.   А в Холмщині ця "освіта й пропаґанда" під цей час особливо потрібна. Тому то питання театру в Холмщині мусить бути висунене на належне місце.  
22.12.40 | |
Сьогодні, в день традиційних роковин 1. листопада — рідко в якого українця не виринає питання:   — А що тоді діялось у Холмщині? Чи брала вона участь у листопадових подіях і яку саме? Що вона має згадати й сказати в день 1 листопада?   Ситуація тоді була в Холмщині інша, ніж ситуація в Галичині, та можливостей до якогось зриву не було тут ніяких, чи майже ніяких. То ж залишалося холмщанам одно — бути думкою й серцем при своїх галицьких братах.  
01.11.40 | |
І.   Кілька десятків років, під царською владою, Холмщина, за виїмком поодиноких осіб, не бачила ні української книжки, ні українського часопису. Не лише широкі селянські маси, але й молодь середніх шкіл виростала в тому переконанні, що нема української літератури, нема друкованого слова й взагалі українства. Отож не можна навіть дивуватися, що інтеліґенти Холмщини були чужі українству, а українство їм.  
23.10.40 | |
Холм, 2. вересня 1940.   Настав момент, коли треба покласти край помилкам минулих років.   Від часу занепаду волинсько-галицької держави Холмщина втратила чи не половину своєї території і більше половини українського населення. Зокрема великі втрати мала вона за останніх сто літ, коли то почали "рятувати" її різні "опікуни" й "брати".  
04.09.40 | |

Сторінки