Балет — один з старовинніших жанрів мистецтва, виникнення якого відноситься до сивих часів давнини. Уже в ритмічних рухах хору старогрецьких трагедій, в пантомімах часів римської імперії закладено елементи сучасного балетного мистецтва. Музичні пантоміми, що черпали свій зміст переважно з грецької міфології, користувалися великим успіхом ще в XV сторіччі, де їх виконували при всяких святах і урочистих днях. Поруч з англійськими "масковими ігрищами" ці пантоміми можна вважати "предтечами опери".  

Професор Яків Парнас, керівник інституту біохімії при Львівському медичному інституті — світової слави вчений... Ділянка його дослідів та відкрить, як вказує сама її назва, є наукою "подвійною". Вона об'єднує в собі дві науки: біологію і хімію.   Досліди професора Парнаса охоплюють основні процеси, що відбуваються у м'язах.   — Я звеличник м'язів, — звик говорити жартома про себе вчений.  

Розпочавши свій перший сезон відомим твором радянського композитора-орденоносця І.Дзержинського — "Тихий Дон", Львівський державний театр опери та балету в наступній прем'єрі познайомив глядача з блискучим зразком класичної спадщини — оперою Верді "Травіата".  

На проспекті 1 Травня — тиша. Не чути шуму трамваїв, сирен автомашин. В далині залунали сигнальні звуки. Грянула пісня. На проспект вступили трудящі. Сотні червоних прапорів майорять над головами. В руках багатьох робітників, службовців портрети керівників партії і уряду. Їх трудящі любовно прикрасили букетами квітів. На своїх лозунгах і транспарантах трудящі написали теплі слова сердечної подяки за визволення, за щасливе вільне життя.   — Спасибі товаришеві Сталіну за визволення!   — Хай живе наша визволителька Червона Армія!  

Не рік, а вік, за всі віки найкращий — Вік щастя, волі, радості, краси... Було життя злиденне і пропаще — І раптом: "прапор сонячний неси! Живи! Радій! Цвіти вишневим цвітом!"   Земля Франка, Федьковича, земля Стрічає чистив і ясним привітом Слова вождя великого з Кремля.   І знає Низина і Верховина, І знає кожний мій трудящий брат, Що Україна — це сім’я єдина, Країна Рад — один квітучий сад.   [Вільна Україна]

Хто 12. вересня пополудні минулого року був у Львові — не зможе забути тієї днини ніколи.   Не забуде того, що пережив тоді сам, що пережило населення великого міста. І того, що було згодом, сумерком, що сталося ніччю й що діялося продовж наступних дванадцятьох днів. Аж до хвилини, коли не так сталось, як думалося...  

Незабаром вся наша соціалістична вітчизна відзначатиме річницю визволення трудящих західних областей України з польсько-панського ярма. До цієї знаменної дати, що поклала початок новому життю визволеного народу, готуються всі трудящі. Заводи й фабрики, колгоспи й селяни, трудова інтелігенція готують свої подарунки — наслідки нових методів праці на основі соціалістичного змагання.  

Так бачу я його... Чоло велике, волос Русявий, вишита сорочка і синь очей — І чуто, чую я його далекий голос, Що грає наче бір, то мов шумить, мов колос, І зве і кличе впуть трудящих всіх людей.   То він — Іван!... Он — там, при шляху, кузня чорна: Б'є вербель — іскри й приск спід молота летять — Народ гуторить, грань пала у кузні, в горнах: (Жилисті руки батька крешуть так моторно!...), А в хлопця жар в грудях, і очі так горять   Вогнем ясним з горнил... А там вже він у поле

(З спогадів лікаря)   Було це в липні 1914 року. Тодішній керівник Народної лікарні Євген Озаркевич звернувся до мене з просьбою мати на себе обов'язок піклуватись про тяжко хворого Івана Франка.   До того часу я не був близько знайомий з Фраком, хоч його діяльність мені була добре відома.  

Вийшовши з тюрми після першого арешту, Іван Франко писав:   Я блукаю, мов звір серед гір, Серед шуму вулиць містових, В серці чую слова, мов докір: "Ти проклятий один серед них!"