Пісня на його слова «Намалюй мені ніч» стала не просто джазовим хітом, а одним з символів шістдесятництва, того руху українського спротиву русифікації, до якого письменник був належний своєю багаторічною активною творчістю.

Хочемо розповісти людські історії Дому Франка. Бо це не тільки музей самого Франка, не тільки музей його дітей чи дружини – це музей, який творили люди, упродовж багатьох років, в різних обставинах, в різних історичних епохах. 

Коли уся Європа жила апологією ненависті. Шептицький сказав: «Любіть усі своє, свого тримайтеся і про своє дбайте, але стережіться ненависті, бо ненависть – це почуття нехристиянське».

Донедавна події Революції на граніті не були предметом зображення української романістики. Ситуація змінилася приблизно рік тому, коли у світ вийшов роман Оксани Луцишиної «Іван і Феба». Приблизно третина роману присвячена подіям того сплеску громадянської активности, що мав місце в Києві у жовтні 1990-го.

Успішний пропагандист працює в тому ж місці, що й художник. Він входить в відносини людини, слова і світу, робить людину маленькою і притягує до себе.

У Книзі Буття новий запис: 3 жовтня 2020 року відійшла у вічність Раїса Панасівна Руденко. Кажуть, перед смертю марила, розмовляла з Миколою Даниловичем. І вже їх більше ніхто і ніщо не роз’єднає, далі в них – вічність.

У святковому концерті взяли участь запрошені виконавці: солісти Національної опери України Валентин Дитюк (тенор) та Сергій Магера (бас), запрошена солістка Метрополітен-опера і Паризької опери Ольга Кульчинська (сопрано) та українська диригентка Оксана Линів, яка з успіхом виступає на провідних європейських сценах.

Що сьогодні можемо вважати першообразом – духовну сутність, символічно позначену іконою, чи цифровий код, візуалізований умовним зображенням-маскою? Чи можна співставити відношення між Богом та Його іконічним зображенням з відношенням між цифровим кодом та його візуалізацією?

Треба подолати комплекс колоніального суспільства, бо ми колонією не були – ми були співтворцями чужої імперії. Як тільки заберемо свій спадок, там залишиться сама орда.

Знайшла свій щоденник, який вела ще 11-річною дівчиною, і пригадала, що писала тоді колискові для своєї майбутньої дитини. Зробити альбом мене підштовхнула наша з Олексою історія...