“Писар Імхотеп” Теодора Микитина — це не тільки про компромісні методи виживання, а також і про те, що стратегічно “мирне співіснування” колонізаторів і підкорених приречене
Віктор Косенко – композитор, в музиці якого відчутні всі риси української ментальності. Від ліричності та ніжності до трагізму. Від радісного піднесення до сентиментальності.
Велич органа не створювала меж, а навпаки допомогла відобразити всі закладені композиторками в творах емоції: чи то меланхолійне та сентиментальне «Adieu» Марії Олійник, чи ціла лавина почуттів у «Експансії» Анастасії Сисенко.
Що більше ми маємо, то більше хочемо – і тим менше воно приносить задоволення. Бо людині ж потрібні лише правильні моральні орієнтири, а все інше додасться
Якби хтось поставив собі за мету встановити чемпіона з маскування сенсів в українській історичній белетристиці, то цим чемпіоном став би Теодор Микитин.
Глядачі ходили до театру, немов до причастя, підтримуючи стовпи світобудови, хуторянську містику (біля Диканьки) та мистецький рівень постановок, що культивували патріотизм як постколоніальний кітч. І от – зміни…
Павло Ковач має унікальну індивідуальну систему мистецьких вартостей, а власне – вартостей малярства, що побудовані на тривалій еволюції його мистецької практики та вивчення теорії класичного авангарду.
Компонуючи активно вже 12 років, я можу сказати, що замовлення від Львівського органного залу – це ледь не перше замовлення, яке я отримав від української держави. Не бачу такого в Києві, до культурної спільноти якого належу.
Україну, як і світ, можуть чекати непрості часи. В нагоді стане нескінченний ресурс, адже маємо в Україні мільйони нескінченних ресурсів, які кожен із нас носить на своїх плечах.
