Чому це не може бути театральним центром? Чому ця сцена не могла б бути реорганізована у щось на зразок відкритої сцени, як у Харкові чи у ще якісь новітні відкриті форми? А трупа Заньковецької була б там одним із колективів – з усвідомленням необхідності рухатись і розвиватись, конкурувати за увагу глядача.

Моновистави у нас – це частіше моно-розповіді (часто з відтінком естрадності), ніж моно-дії. Може, саме тому дехто вважає, що моновистави – не театр. Ніфіга. Театр. Це доводять «Монологи над Ужем», і це доводить «Театр у кошику».

(у співпраці з Олексієм Паляничкою і Уляною Рой та ін.)   І. Державні театри   Очевидний відразу плюс – щоби адекватно охопити всі найбільш значні театральні події і явища у Львові за минулий рік, однієї людини вже замало. І справа тут не в тому, що так зросла постановочна активність театрів, справа в активізації руху поза державними установами – настільки, що цю сферу ми виокремили в другу частину.  

О, ці страждання невимовні, Нестерпний вереск смерті, Коли холоне кров у жилах… Цей жах, цю кровотечу не спинити Й нікому з нас не знести це прокляття. Та є від цього ліки – тут вони, Шукати їх не треба на крайсвіту, У невідь-кого…   Есхіл. «Хоефори»   В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені. … Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

15 лютого повинен відбутися перший тур конкурсу на заміщення посади директора-художнього керівника Львівського обласного театру ляльок. Це вже друга спроба провести цей конкурс, перша – у грудні минулого року – була невдалою, оскільки ніхто з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів від членів конкурсної комісії. І новий конкурс заповідається не кращим.    

Відразу – у цій статті не буде репертуарного огляду театру, йтиметься лише про одну виставу, яка, проте, демонструє певні симптоми, котрі мені видаються аж ніяк не позитивними. І тому вважаю за необхідне акцентувати на них увагу і проговорити цю тему.     В чому проблема?  

Відразу – у цій статті не буде репертуарного огляду театру, йтиметься лише про одну виставу, яка, проте, демонструє певні симптоми, які мені видаються аж ніяк не позитивними. І тому вважаю за необхідне акцентувати на них увагу і проговорити цю тему.     В чому проблема?  

  «… Лоцманская Каменка (когда-то я там был перед проходом по порогам). Теперь это, верно, город, гнусно называемый «Днепродзержинск». Іван Бунін, 29 жовтня 1943 року  

Традиційний вступ

На Старий Новий рік у львівському ТЮГ-у відбулась малопомітна прем’єра вистави «Emty trash, або Спалюємо сміття» за п’єсою київської драматургині Тетяни Іващенко у постановці режисера Володимира Борисюка. Публіки було не те, щоб дуже (хоча й не мало – зал був заповнений відсотків на 70), але жодного резонансу ця постановка наразі не справила. Передбачаю – і не справить, бо ні відгуків в соцмережах (на сторінці театру, акторів, режисера), ні обговорень серед театралів якось не видно, не чути.