Театральний фестиваль «Золотий лев» цього року не відбувся. Один із колись найпомітніших театральних фестивалів України. Який нещодавно відсвяткував своє 25-ліття. Який за цей час перевози́в до Львова купу театральних колективів і визначних імен. Який свого часу немало спричинився до уявлення про Львів як про культурний центр. Не відбувся. І не просто не відбувся, бо – #війна #криза #бідачорна #ненза. Виявляється, він переїхав до Києва. Не назовсім. А може і назовсім. А може і не до Києва, а до Одеси. Так що ж сталось?  

Різати по живому... Або про необхідність катарсису   «Нудніше ніж дивитись львівські вистави – тільки читати довжелезні статті про них Тараса Федорчака»     "Вівісекція" - театр ім. Лесі Українки     Театр і війна  

– Я так і знав, – сказав Іа-Іа. – А втім, скаржитись не варто: все йде, все минає... Алан А. Мілн «Вінні-Пух»  

Напевно, варто відразу ж із порога, кинувши оком на те, що ж творилось у львівських театрах 2012-го року, почати з висновку, можливо, навіть для когось несподіваного – творилось таки відносно активно. Либонь, посприяв цьогорічний патрон-покровитель – Лесь Курбас, 125-річчя від народження якого таки мусіло на щось подвигнути хоч деякі театри. Далі спробуємо прослідкувати бодай найпомітніші події та тенденції.   ПРЕМ’ЄРИ