Іржі Драгош, Мілош Земан та Міхал Горачек – трійко кандидатів у президенти Чехії, які, згідно з оприлюдненою соціологією, є лідерами передвиборчих змагань-2018  

Президент Чехії Мілош Земан є постійним джерелом інформприводів у себе на батьківщині. Причім у них переважно контраверсійний, щоби не сказати відверто скандальний характер. Вчора пану Земанові вдалося те, що вдається мало кому з чехів. Він потрапив на передовиці практично всіх українських ЗМІ. Все тому, що пан президент переконаний: Крим – це «fait accompli». Україна повинна отримати компенсацію за півострів в грошовому чи іншому еквіваленті й більше не турбувати світову спільноту цим питанням.  

«Мрійте, але велико мрійте, про великі речі» Богдан Гаврилишин  

«Кожні 5-6 років американським професорам дозволено протягом року не займатися прямими обов’язками, не читати, наприклад, лекцій в університеті. Тобто я отримую зарплату і можу робити все, що заманеться, але що це дає? Наука змінюється, технології змінюються, фінансуючі агентства змінюються, і є можливість озирнутися, подивитися, що відбувається у світі, поїхати в інші лабораторії, навчитися чомусь новому, написати книжку.»  Юрій Гогоці  

Протягом останніх років Україна живе у перманентному очікуванні «рішучих реформ». Система освіти є не винятком, а радше навпаки, галуззю, яка чи не найбільше потребує суттєвих нововведень. Певні кроки справді робляться. Для прикладу, аспіранти тепер після захисту дисертацій отримуватимуть цілком європейський титул «PhD.», а не радянського «кандидата наук». Щоправда, на цьому європейськість вітчизняної аспірантури практично вичерпується.     

Студентство як частина суспільства асоціюється зазвичай із чимось позитивним. Молодість, активність, енергійність. Студенти – «рушій змін», «двигун історії». Студенти – «наша надія і перспектива». Саме студенти роблять революції. Справді, українська Революція на граніті в часи здобуття незалежності трималася на студентських голодуваннях; так само, як і Революція гідності  розпочалася зі студентських демонстрацій – саме Майдан подарував українському суспільству надію на краще майбутнє. Але ці студенти-активісти – це лише верхівка айсберга.

«Гуманітаристика повинна відвоювати своє місце в університетській освіті, – гримить з-за кафедри сивочолий професор. – Університет втрачає будь-які ознаки елітарності! Університет перетворився на якийсь конвеєр кадрів, – продовжує нервувати доповідач. – Університет повинен не просто навчати професії, а формувати особистість». І тут важко з паном професором не погодитися.  

​   “Люба Ольго, чому, зазвичай, коли ми їдемо трамваєм абсолютно самі і є цілком зрозумілим, що  ніхто не може нас зловити на безбілетному проїзді, ми все ж – нехай і після певного внутрішнього вагання – оплачуємо квиток?”                            (Вацлав Гавел «Листи Ользі»)  

Цими днями Україна здригнулась від звістки з Праги. Фото розкопаної могили Олександра Олеся на Ольшанському цвинтарі викликали шок і нерозуміння. І оскільки шукати винних у нас вміють, суспільний вирок винесли миттєво — звинувачення полетіли і в бік українського посольства, і в бік МЗС, і в бік тамтешньої української діаспори.  При тім у суть справи вникали далеко не всі «прокурори». Z взявся реконструювати перебіг подій і з'ясувати, як таке взагалі могло трапитися.  

Шаховий рік для України завершився подвійним тріумфом. На чемпіонаті світу зі швидких шахів у Катарі звання чемпіонів світу одночасно вибороли львів'яни Василь Іванчук та Анна Музичук. А буквально нині ввечері (30 грудня) Анна стала ще й чемпіонкою світу з бліцу. Та попри те, що українські шахісти неодмінно перемагають на змаганнях найвищого рівня, — окрім боїв із суперником за шахівницею, наші спортсмени ведуть боротьбу і за увагу до себе від держави.