«Постмодернізм – не "жанр", не "стиль" і, тим більше, не "школа", до якої можна "належати". Постмодернізм – це ситуація…. Художник-постмодерніст нагадує дитину, яка раптом отримала спадок від кількох поколінь старших родичів… Золоті зливки здаються йому чудовим фундаментом для іграшкового будиночка, велетенський рубін є гарним тільки тому, що схожий на ягоду, а з цінних паперів, виявляється, можна склеїти повітряного змія... Дитина "відміняє" традиційні методи застосування скарбів: вона не експлуатує, а маніпулює; не накопичує, а бавиться.»