Гуцульщина

  Темою сьогоднішньої лекції є народна ікона на склі Гуцульщини та Покуття. Ці твори є певним феноменом в загальній панорамі українського народного мистецтва.  
13.04.17 | Гуцульщина |
  Журналісти й краєзнавці Петро Гавука і Олена Масляник стали авторами збірки рецептів «Гуцульська кухня», виданої у «Тисі», пише "Твоє місто".   На 128 сторінках нового видання зібрано кулінарні рецепти автентичної гуцульської кухні, для якої характерні простота набору продуктів і доступність технології приготування. Найбільш уживані інгридієнти: кукурудзяні борошно й крупа, картопля, квасоля, гриби і, звичайно ж, бринза.  
30.11.16 | Гуцульщина |
125 років тому, 15 вересня 1891 року народилася Олена Кульчицька, творчий спадок якої є безцінним в історії національної художньої культури ХХ століття.   ​   Емалія – суворий камяний матеріял, що плястично пристосовується до духа часу; його техніка одна з найстаріших, що криє в собі весь світ нових можливостей   Із мистецтвознавчої публікації 1930 року.  
15.09.16 | Гуцульщина |
  І.   Юра Шикманюк прокинувся з глубокого, важкого сну. Заспаними, підпухлими очима він почав поводити нагадуючись, де він і що з ним діється.  
14.08.16 | Гуцульщина |
Оповіданє з гуцульського житя.     Старий, хорий Микола Кучеранюк дожидав смерти.  
31.07.16 | Гуцульщина |
    В гуцульській фонетиці «ліжник» вимовляється через тверде «и» – фонему, відмінну як від «и», так і від «и́е». Важливо не плутати лЫжника¹ (вовняний коц із ворсом на два боки) з лИжником (лещетарем).   Найдавнішою назвою в Україні був «ковер», з XVI століття поширюється «коц» та «ліжник», з початку ХVІІ-го – «килим».  
25.01.15 | Гуцульщина |
Знаючі люди кажуть, що в Карпатах тяжче, ніж ліс сплавляти, було хіба мольфувати. З історії ремесла звитяжних людей у Карпатах.     На Черемоші сплав лісу в дарабах [1] почали в 1850-х роках. До того часу був "дикий сплав" – дерево скидали у воду, його зносила висока вода вниз, де його ловили на спокійній воді.  
03.09.14 | Гуцульщина |
Жителі Гуцульщини створили унікальний світ дивовижних міфів і легенд, химерних прикмет і забобонів. Кажуть: щоби зрозуміти гуцула, треба самому вродитися гуцулом. І йдеться зовсім не про специфічну гуцульську говірку, а про незбагненну своєрідність гуцульських традицій і звичаїв. Бо ще можна запам'ятати, що ґражда – це така гуцульська садиба, а маржиною гуцули називають худобу. Значно важче втямити гуцульські повір'я, в яких змішані язичеські вірування i християнство, випробувані століттями народні прикмети i просто забобони.  
17.01.14 | Гуцульщина |