В гуцульській фонетиці «ліжник» вимовляється через тверде «и» – фонему, відмінну як від «и», так і від «úе». Важливо не плутати лЫжника¹ (вовняний коц із ворсом на два боки) з лИжником (лещетарем).   Найдавнішою назвою в Україні був «ковер», з XVI століття поширюється «коц» та «ліжник», з початку ХVІІ-го – «килим».  

Гуцульщина починається там, де росте смерека.   Цю формулу пояснює леґенда:   «У XIII столітті татарська навала зупинилася на теперішній території села (тому й Татарів) – кочівники слушно зауважили, що коні хвою не їдять, забезпечити достатню кількість фуражу на території суцільного лісу неможливо. Тому навіть не робили спроб проникнути далі».   Смерека (Picea abies, вона ж ялина європейська) в Карпатах останніми роками почала масово всихати на висоті нижче 600–800 метрів над рівнем моря (де мешкає більшість гуцулів).