Живемо в часах, коли кожна одиниця, навіть найскромнішої спроможности, буде призвана нести велику й відповідальну перед історією роботу.   У війні, яку переживаємо, український народ поніс величезні втрати в людях. Цілі полчища людей нашої крови принесені в жертву Молохові. Спустошення серед українського народу найбільші під цю пору, ніж у якійсь іншій добі нашого довговікового, густо на всіх етапах кровю скропленого історичного існування.  

Управа школи ім. Б. Грінченка подає:   По скінченю шкільного року 1915/16 годить ся нам подати до прилюдної відомости, особливо нашим ласкавим Добродїям, котрі нашу школу в сїм минулім роцї своїми жертвами спомагали, результат з нашої цїлорічної педаґогічної працї, та виказати користи, які принесла наша школа тим, котрі її своїми лептами удержують, — а заразом представити стан її фінансового обороту та можливість дальшого її розвитку.   Розклад нашої працї був в сїм роцї такий:  

І.  

в світлї розвідок Меч. Барановского.

Из справозданя кр. ради шкільної про школи народні і семинарії учительскі в р. шк. 1895 винимаємо отсе декотрі числа. Народних шкіл в цїлім краю було 4.098, і то з руским язиком викладовим 2.070, з польским 1.095, з руским і польским 92, з нїмецким 31.

[Статья надіслана з краю.]

В часї сегорічної сесії соймової віднїс ся я до посла Телишевского з просьбою, щоби заинтерпелював правительство: чи оно знає, що в турчаньскім повітї є села, де истнує школа від сто лїт, а в селї нїхто читати не вміє, і чи правительство задумує тому зарадити?

Ознакою розвою кождого народу є єго школи: які єго школи, така єго просвіта, така й доля. Чим більше шкіл має нарід, чим лїпші они і чим громаднїйша фреквенція в них, тим сильнїйшій просвітний рух бачимо всюди і тим певнїйша національна самосвідомість проявляє ся в масах народу, селяньства та міщаньства.

Вісїм лїт минає, як у Львові засновано першу, і ще по нинїшний день одиноку, самостійну школу чотироклясову, з язиком викладовим руским. Єсть се школа имени Маркіяна Шашкевича.

[Статья надіслана з краю.]