...Це були подорожні, котрі думали про місце місця, про час часу, про перетини місць і часів. Без діла, без розваг, без товариства, без споживання. Тепер таких майже нема.

…колись давно, ще коли він був малою дитиною, батьки поїхали з ним на літній відпочинок до модного курорту на початку великих Карпат, де було повітря, води і ще щось. Мабуть, щастя…

Прощання – найнормальніший стан нашого життя. З людьми, містами, будинками, книжками, уявленнями, переконаннями, псами, вікнами, доторками, стежками, водами, деревами, спогадами…

...Серйозність думки полягає не у лабораторній арґументації, а у чуді з’яви думки і проживання з нею, проживанні її. Люди, які проживають протилежні за арґументацією думки, більше подібні одне на одного, ніж ті, які проживають хоч якусь думку, і ті, яким думок взагалі не потрібно.

Завтра у Львові презентуватимуть нову книжку Тараса Прохаська. Вона вперше написана у співавторстві. І вона – перша казка, авторства цього улюбленого нами письменника. Як почувається у ролі казкаря Тарас Прохасько розповів «Z» особисто

Ця історія могла би бути історією звичайного сімейного непорозуміння, якби не втручання незбагненної сили, що називалася спеціальним відділом цензури. Завдяки незбагненній відвертості колишнього таємного цензора МДБ стало відомо про одну із десятків тисяч історій.

...знаю, що між смертю і життям – непомітна лінія. Між убивством і не убивством - теж. Між життям і життям вона, здається, найширша. Але найважча для перескоку.

Рухи – це, мабуть, найповніший вияв нашої біографії, досвіду, досягнень, розумінь і недоладностей. Це той просторовий, об’ємний спосіб комунікації із світом, який примушує після кожної смерті вірити у те, що прийшов кінець світу, ще одного світу. 

Про майбутнє ми здатні думати і говорити тільки думаючи і говорячи про минуле. Але якщо знання про минуле є одним з доказів існування Бога, то і незнання майбутнього теж є рисою межі між людським і Божим.

Коли фах перетворюється на спосіб виживання, розмиваються основи європейської цивілізації. Власне тому у нас все так херово, власне тому нічого не робиться, а те, що робиться, робиться так, що краще би не робилося.