Коли фах перетворюється на спосіб виживання, розмиваються основи європейської цивілізації. Власне тому у нас все так херово, власне тому нічого не робиться, а те, що робиться, робиться так, що краще би не робилося. 

...нескінченний ланцюг запитань-відповідей-запитань, які мають назву «тут-самоідентифікація», «закорінення», «мала батьківщина», «генетична пам’ять», «родинна географія». В усьому цьому цілком відсутні сентименти, фобії і філії, які мотивували такий туризм ще двадцять років тому. Просто усвідомлення потреби опори, родинності, тверді, місця, в якому навіть не потребуєш бути, коли знаєш напевно, що воно є.

В гуцульській історії був один файний момент. Тут вже була Австрія, цивілізована європейська держава. Гуцулам запропонували створити власне самоврядування...

Недавно зі мною відкрито не погодився один дуже значний масон. Коли я казав, що світ невпізнанно змінився, бо відбулася інформаційна революція, він мені казав, що люди завжди такі самі.

...Знаючи, як їх небагато на такій невеликій землі, живуть з усвідомленням загрози своєму існуванню. Як якийсь червонокнижний вид. Відповідно, кожне життя пораховане і ним потрібно дорожити. Відповідно, не дозволяють собі поводитися одне з одним недбало...

...зло з гризот, а не з горілки. Заки він був там, такий ясний, то і гризоти не було. А він взяв і поїхав. Лишилася журба. Але, дякувати Богу, без журби жити небезпечно. І радість, якщо раз народиться, то вже не згасне до кінця світа...

Літератори є добрі тим, що всьо сказане ними немає ніякого відношення до того, як є насправді. Вони взяли на себе роль фіксування, конденсації, передавання часу. Таким чином, літератори, які насправді мало що можуть пояснити, є в тій найбільшій групі, після яких залишається найбільше пояснень.

Відбулася підміна основ – кожен окремий судовий сценарій став вагомішим від задекларованих принципів, на яких все мало би триматися. Так почала розростатися тотальна шизофренічна брехня, яка на теперішній час є нищівнішою для психічного здоров’я суспільства, ніж прості і ясні правила тоталітаризму.

Пам'ять про Першу світову війну знову перетворилася на небажану. Що підкреслює неоднорідність і актуальні протиріччя всередині соборної держави. Те, що відбувалося сто років тому, не перестає жити у новому вигляді. У вигляді труднощів із цивілізаційним вибором України. Із вибором, який, виявляється, досі проходить по стертій лінії окопів, – на Захід, чи на Схід. З Європою чи з Росією. Війна триває.

Моя теорія полягає в тому, що подорож потрібна для того, щоби побачити подібності, які роблять все зовсім інакшим, і відмінності, які показують, наскільки все однакове.