Більшість із того списку мають заслуги в боротьбі з окупантами та їхніми українськими маріонетками. Одні воюють зброєю, а ми, грішні, чим Бог послав – словом
Всім хочеться заднім числом бути героями. Не тоді, коли цього вимагала епоха, а коли вже стало цілком безпечно нарешті висунути ріжки з мушлі і повідомити всім про своє героїчне минуле і несхитну позицію
Про роман «Танго смерті» Юрія Винничука в перекладі на польску мову Богдана Задури пише Пьотр Кенпінський. Сказати, що захоплено пише — це нічо не сказати
Микола Гоголь виявився куди сміливішим у своєму українському націоналізмі, аніж більшість тогочасних українських письменників. Винятком був хіба Тарас Шевченко
Дуже добре, що є меморіал в Бабиному Яру, але невже СОТНІ ТИСЯЧ розстріляних в Лисиничанському лісі не варті вшанування їхньої пам'яті? Саме там загинув цвіт єврейської інтелігенції Галичини. Це вражаючий список втрат...
Юрко Винничук, Андрій Курков, Володимир Єшкілев та інші шукають книжку, яка б змінила українське суспільство. Сходяться в думці, що політика "юзає" літературу, а література політику – не завжди ;)
Працюючи над продовженням «Аптекаря» про події 1648-го, коли козаки штурмували Львів, я натрапив на безліч дурниць, які мандрували від одних несумлінних істориків до інших.
Давно не було такого трешу – отак починається Велика Вітчизняна Інформаційна Війна. Точніше, вона почалася, коли ЮВТ створила свій власний акант на Фейсбуку
