Минуле, немов напіврозгадана таємниця, вабить нас. Ми невпинно шукаємо ключі, якими відмикається його брама. Шукаємо у розмовах, музеях, внутрішніх двориках, книгах, мелодіях... Шукаємо, щоб мати безцінну змогу роздивитися епохи, від яких лишилися лише тіні спогадів.     

Левандівка мала славу завдяки своїм легендарним розбійникам і грабіжникам, оспіваним у баладах.

І нема на те ради, окрім як відродити завмерле Наукове Товариство імені Шевченка і готувати нове видання Франка силами галичан

Скрєпні марґінали залишаться... Куди ж без них? Люди, які готові йти на смерть за двоєпєрстіє – безпросвітні маніяки

Не знаю, чи нашому історику пороблено, але не може він не бачити, що за останні чотири роки зроблено в Україні далеко більше, аніж за попередні двадцять

А що було далі? А далі ми розсварилися і розпалися. Щоб зійтися, можливо, не востаннє на тридцятиліття. Без двох, які відійшли у засвіти

Про дипломатичний талант Остапа, авантюризм юного Тараса Чубая, мужність Юрка Саєнка та вирозумілість Віктора Морозова: «Не журись!» в часи пєрєстройки

В районах запопадливі партійні діячі вимагали затвердженої програми. Але то був уже такий час, що можна було їх усіх посилати дуже далеко

Почати можна від Адама, але перший концерт «Не журись!» відбувся 20 вересня 1987 року, акурат 30 років тому. Дві години ми перебували на верховині мистецького щастя

Здивувала серія публікацій про рідновірів, які завелися навіть у нашому богоспасенному Львові. А найбільше дивує суцільна дрімучість