Мені цікавий герой, який, власне кажучи, до останньої сторінки так і не знає, хто він, і не може себе знайти, але робить усе для цього можливе і йде назустріч спокусам.
Це було вперше у житті, що 7 січня я поза домом. Звісно, як і всі ми, я з раннього дитинства неймовірно любив цей перший день після Святвечора – зокрема й за його домашність...
З моїх майже-спогадів озивається щось особисте: та сама пора на зламі 1960–70-х, яка дедалі відчутніше структурує сни і до чогось провокує всіма своїми мотивами.
