Юрій Андрухович

Українці вмирали на Майдані не за безвіз. Але він був першим проявом європейського визнання. Тепер воно бездарністю влади «призупинено»
09.10.20 | | Дискурси
«Я буду знати свою країну, ніби власну долоню, і все, що спізнаю, перенесу на папір так, щоб у цьому була правда і краса...»
02.10.20 | | Дискурси
Полтавські битви насправді зовсім не місцевого значення. В них відбивається вся наша теперішня ідентичнісна розірваність.
25.09.20 | | Дискурси
Обираючи собі таку владу минулого року, ці люди ризикувати власним здоров’ям не збирались. Тим болючішою для них виявиться наша дійсність.
18.09.20 | | Дискурси
Історія не завершується навіть разом із розпадом імперій. Знищення Центральної Європи триває – вже не у виконанні СССР, а його спадкоємиці.
11.09.20 | | Дискурси
Freitod. Смерть із власного вільного вибору. Дослівно – «вільна смерть». Суїцид
04.09.20 | | Дискурси
Кравчука зробилося всюди повно. Причому в найгіршій із версій – угодовській, щоб не сказати колаборантській.
28.08.20 | | Дискурси
«Хто пройшов Садгору, виживе і в Бухенвальді» – безіменному авторові навряд чи спадало на думку, що насправді тут значно більше конотацій. І значно жахніших
21.08.20 | | Дискурси
Головний урок Білорусі, що його незайво затямити в ці дні: категорично не можна давати їм засиджуватись! Вони – російсько-радянські, з такими не жартують.
14.08.20 | | Дискурси
Завдання української політики – веселити навколишній світ власною пародійністю. Щоб Шевченкова фраза «сміються ж з України стороннії люди!» ніколи не втрачала актуальності
03.08.20 | | Дискурси