Інші допомагають нам формувати нашу ідентичність. Найважливіше в ній — наша історія. Ми не достатньо дослідили та зрозуміли себе. Українці не вміють про себе розповідати. Нам треба зрозуміти, що нація — це щоденна розмова. Ми не просто мовчки обираємо бути українцями. У цьому пошуку і буде полягати здатність нації до виживання.

Учасники одеської творчої групи PLOT досліджують дійсність, людей, міста і особливості нашої сучасності. На херсонському Dream ГогольFest перформери розмірковували про вміння висловлювати почуття, одеську пожежу і перформанс про це, херсонських сонних мешканців та нові виклики часу.

Бібліотекарка, що ріже книжки. Звучить, ніби детектив. Однак це про мистецтво. Ірина Решетар – стрийська бібліотекарка – творить оригінальні композиції з книжок. Для цього використовує списану літературу. Одні її витворами захоплюються, інші критикують, захищаючи книжкову недоторканість. У кожному разі ці роботи не залишають байдужими.

Розмова заходить про нью-йоркську погоду. Коли Патті Сміт розповідає про сонячні дні, хочеться подумки прогулюватися місцями, де вона блукала 60 років тому. Про які вона згадувала в своїй книзі «Просто діти». Хочеться зазирнути до книгарні «Strand and Scribner’s» на Мангеттені, де вона працювала, повернути на Холл-стрит та Клінтон-стрит, чекати на зустріч з Ворголом десь біля «Фабрики» чи «Max’s Kansas City», або попрямувати до Кенсінгтонських садів.

Художник прослизає між денотатом і конотатом для відстороненого спостерігання, часто іронічного, багатошарового. Цим він підриває структуру тоталітарної мови. І тоталітарної не в тільки в політичному значенні вимірі, а в сенсі однозначності чи затертості образу.

Це той випадок, коли поезія ступає на непросту стезю нонконформізму. Частково місія поезії полягає саме у тому, аби відшукати певні межі, й порушити їх. А потім – ще раз, і ще, аж доки межі розсунуться настільки, що стане видно обрій.

Яґелло не вдається до повного занурення в думки самогубиці, не показує всіх деталей і переживань, однак впродовж всієї книги вона натякає, що завжди є дещо, що може врятувати в таких критичних ситуаціях, і це – розмова. Вона не завжди повинна бути довгою чи бурхливою, іноді просто достатньо наважитись сказати перше слово і бути почутим.

В умовах пандемії форматних метаморфозів зазнав XXVI Міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти», концепція якого незмінна: представлення сучасної української музики у контексті світової та розкриття різноманітних сучасних форм, стилів, жанрів та інтерпретацій.