«Згадуючи те, що сталося – і все ще триває, зокрема й досі на Донбасі чи в Нагірному Карабасі, – ви раптом усвідомлюєте, що 21-ше століття в основному є тим самим, що і попереднє. І все може повторитися»

Своїми «Любовними елегіями»  блискуче дебютував, безсмертними «Метаморфозами»  прославився, а за поему «Мистецтво кохання» був вигнаний із Риму.

Між публікою і театром вже не стільки єдності, як це було в період ренесансу в театрі ім. Марії Заньковецької. Ми тепер втратили контакт з публікою, а треба тримати рівень як на рівні професії, так і на рівні духу.

Коли працюєш із такими абстракціями, як час, простір, взаємозв’язки, то в певний момент чуєшся медіумом: коли щастить увійти в певний потік, починаєш ловити ритми та фактично їх оприявнювати.

Герої роману — донори-клони зроблені із людського матеріалу. Автор називає його словом «a possible», яке Софія Андрухович перекладає як «ймовірний/ймовірна я». Сенс існування клонів у тому, щоб бути донорами для справжніх людей.

Амманіті створює не просто якийсь-світ-після-краху. Це світ-після-культури, стерильний від культури. Теперішнє з його захопленням постмодернізмом деконструює світ шляхом умисного «забування» попередників. Більше нічого не буде.

Багатоповерхівки, універмаги, ресторани, готелі, музеї, книгарні, спорткомплекси. Ці та інші споруди спроєктували в експериментально-показових селах. Працювали над їхньою розбудовою 30 проєктних інститутів. Експеримент закінчився із перебудовою. Чи не закінчився?

Міжнародна наукова конференція «Musica Historica: актуальний стан та перспективи історичного музикознавства / Musica Historica: stan obecny i perspektywy muzykologii historycznej» об’єднала в онлайн-форматі науковців із України, Польщі, Австрії, Німеччини та Швеції.