Задля майбутнього музикознавства

 

Міжнародна наукова конференція «Musica Historica: актуальний стан та перспективи історичного музикознавства / Musica Historica: stan obecny i perspektywy muzykologii historycznej» об’єднала в онлайн-форматі науковців із  України, Польщі, Австрії, Німеччини та Швеції.

 

Конференцію,  організовану 24 квітня трьома осередками (Галицьким музичним товариством у Львові, Львівською національною музичною академією ім. М. В. Лисенка та Інститутом Музики Жешувського університету (Польща), присвятили пам'яті професора Лєшека Мазепи, відомого музикознавця, дослідника історії музичної культури Львова та Галичини, педагога, композитора, диригента та організатора музично-суспільного життя України та Польщі.

 

Професор Лєшек Мазепа. 

 

Як постать Лєшека Мазепи об’єднала науковців, розповіла його донька та організатор конференції, доктор мистецтвознавства Тереса Мазепа: «Понад 40 років він був професійно пов’язаний спочатку з Львівською консерваторією (тепер Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка), де від старшого викладача “виріс” до професора, а також 23 роки пропрацював в Інституті Музики Жешувського Університету. Завдяки Татусеві вдалось зберегти від знищення архів Галицького музичного товариства, на цій основі реконструювати, відтворити і відновити від 2019 року його діяльність. Тож було дуже логічно і природно залучити до конференції, присвяченій його 90-річчю, всі ці три вищезгадані осередки. Чимало учасників конференції знали Татуся особисто, використовують та спираються у своїх дослідженнях на його публікації».

 

Конференція «Musica Historica» об’єднала в собі дуже різноманітну тематику під одним грифом історичного музикознавства, каже Тереса Мазепа. У ній взяли участь 30 науковців зі Львова, Києва, Луцька, Івано-Франківська (Україна), Жешува, Кракова, Вроцлава, Бидгощі (Польща), Лейпціга (Німеччина), Відня (Австрія), Мальмо (Швеція), Стокгольма (Швеція).

Професорка Любов Кияновська.

 

Професорка, докторка мистецтвознавства Любов Кияновська, голова науково-організаційного комітету конференції, відзначила три основні напрямки конференції, які вона вважає дуже перспективними. «Перше – це відродження забутих імен. Друге – звільнення музикознавчої науки від стереотипів та штампів, за якими, на превеликий жаль, ще досі вчаться наші студенти. І третє – накреслення перспективи майбутнього музикознавства, куди нам рухатися і що робити, як змінювати саму сутність цієї науки, які ми ставимо акценти», – розповіла професорка Львівської музичної академії. Вона відзначила, що її колеги прагнуть запровадити ноу-хау, які дозволять сприймати класичну музику як живий культурний продукт.

 

Професорка Наталія Сиротинська.

 

«Конференція відбулася на дуже високому рівні, в ній взяли участь відомі науковці, прозвучали цікаві та фахові доповіді, тематика була сконцентрована довкола “білих плям” музичної історії, багато чого ми почули вперше – нові імена, нові факти, несподівний ракурс», – ділиться враженнями учасниця конференції доктор мистецтвознавства, професорка Наталія Сиротинська. Вона наводить приклад синкретичного підходу до висвітлення тем у історії музики – взаємозв’язки за топографічними аспектами у роботах професора доктора Отто Біби з Відня та Роксоляни Гавалюк зі Львова.

 

«Топографія тут, як це не дивно, відноситься до історичного музикознавства та показує, як багато стежок творців, які діяли в Австрії, ведуть до Львова та Галичини, як вони між собою переплітаються», – прокоментувала Тереса Мазепа.

 

Професорка Тереса Мазепа.

 

«Дехто з доповідачів представляв свої теми в проблемному жанрі, дехто – в реферативному. Наприклад, львівські колеги: пані Люба Кияновська, говорила про подолання радянських стереотипів у викладанні історії музики, пані Наталія Сиротинська заглибилася в підручники історії музики радянського періоду та сучасні шкільні підручники, що не відповідають справжнім не фальшованим поглядам на історію української музики. Одна з найвідоміших польських музикознавчинь професорка Магдалєна Дзядек з Ягеллонського університету показала синтетичний, проблемний огляд польської музикології, виступ пана професора Мірослава Димона був присвячений розкриттю творчої біографії професора д-р габ. Марії Мантужевської. Пані докторка Кінга Фінк говорила про польське музичне середовище у Львові в контексті польсько-єврейських стосункив міжвоєнний період. Для мене озвучені нею матеріали були відкриттям. Професор Юрій Чекан поділився з нами дуже цікавою концепцією  про розвиток і зміну функцій філармонічних (концертних) залів, професорка Прикарпатського університету Ганна Карась представила реконструкції історії розвитку львівської вокалістики. Перелічені виступи не обмежують каталог надзвичайно цікавих доповідей, які прозвучали на конференції», – перелічує Тереса Мазепа.

 

Онлайн-формат конференції в умовах пандемії дозволив об'єднати науковців з різних країн. Хоча учасники зізнаються, що скучили за живим спілкуванням.

 

Співдиректор Львівського органного залу Тарас Демко.

 

Наразі науково-організаційний комітет конференції, до якого увійшли представники Галицького музичного товариства, Кафедри історії музики Львівської національної музичної академії ім. М.  Лисенка та Інституту Музики Жешувського університету, готує друк доповідей. «Хочемо, щоб ці матеріали побачили у ширшому світі, – каже Тереса Мазепа. – Ми опрацьовуємо можливі варіанти друку наукової колективної монографії та обговорюємо формат міжнародної співпраці».

 

Також у планах організаторів перетворити таку конференцію на регулярну.

 

 

28.04.2021