Гай Річі показує картину безкінечного поля, позначеного лише одним кольором в діаграмі дао, лише одним вектором, що веде з нізвідки в нікуди, цілковито безсенсовно. Помста героя «Гніву...» є тільки помстою, гнів заради гніву, і в фіналі залишається лише пустка...

Естетика божевілля у виставі має полярне значення, бо можемо також говорити про "шляхетне божевілля" як цінність моральної позиції Філоктета, який відкидає деградований світ.

«Живий» виконавський досвід, який педагог передає студентам  упродовж навчання, згодом закріплюється в поняття «диригентська школа»: Юрій Луців вчить проникати  в саму суть  філософії музики.

Культура ніде не обмежується індустріями культури, хоча вділяє їм сили. Її сила співмірна людському зусиллю, і коли приділити цьому зусиллю належну інституційну увагу, якщо сприймати його не бонусом, а суттю, то ми ще здивуємося його фундаментальним наслідкам.

«Згадуючи те, що сталося – і все ще триває, зокрема й досі на Донбасі чи в Нагірному Карабасі, – ви раптом усвідомлюєте, що 21-ше століття в основному є тим самим, що і попереднє. І все може повторитися»

Своїми «Любовними елегіями»  блискуче дебютував, безсмертними «Метаморфозами»  прославився, а за поему «Мистецтво кохання» був вигнаний із Риму.

Між публікою і театром вже не стільки єдності, як це було в період ренесансу в театрі ім. Марії Заньковецької. Ми тепер втратили контакт з публікою, а треба тримати рівень як на рівні професії, так і на рівні духу.

Коли працюєш із такими абстракціями, як час, простір, взаємозв’язки, то в певний момент чуєшся медіумом: коли щастить увійти в певний потік, починаєш ловити ритми та фактично їх оприявнювати.