Малий фейлєтон.
(Причинки до "соціялістичного фронту").
Варшавська "Ґазета понєдзялкова" з 29 березня містить п. з. "Учта українска" таку веселу штуку:
— Реставраційні сальони готелю "Польонія" (проти Віденського залізничого двірця у Варшаві) в останніх днях зароїлися товпою неабияких гостей.
— Перебуваюча у Варшаві так звана українська місія урядила бенкет на честь своїх політичних польських приятелів. Знайшлося їх багато, може навіть дуже багато, а серед них чоло творили наші соймові посли. Українські господарі вміють приймати гостей і уряджувати пир з правдиво широкою українською "розливанністю". Тим разом постаралися спеціяльно, щоби яко представники суверенної Української Республики гідно угостити польських соймових суверенів. Отже столи угиналися під тягаром фляшок, збанків і перекусок всякого "автораменту". О боги! Що за напої знайшлися там! Починаючи від такого "рарітесу" як автентична російська "ачішонная", плачена тепер фаховими пяницями на вагу золота. Відтак йшли справжні українські наливки, ріжні коняки преріжних марок, лікери, вина, вкінці перлистий шампан. А кухня?! — Мрія, прямо недосяжний сьогодня ідеал навіть для багатого гастронома. З паруючих півмисків притягали запахи якнайсмачніших кусків. Чогож там не було?! Звичайні мяса, надзвичайна дичина, дріб всякого роду. — Правдива обіцяна земля! А ти брате тільки їж і пий, аж пічнуться тобі трясти вуха з радости. Проста річ, що наші соймові суверени були вірні цим ґастрономічним вказівкам! — Зрештою, хотяйби і хотіли опертися, не могли, бо при кожнім з них чував гостинний Українець, що заклинав його в імя братерства обох народів, щоби не стіснявся... — Просили і заклинали, хтож отже в таких умовинах не позволить собi на таку приємність. Навіть Катон, жиючи в часах загального голоду, простив би виновникови і сам сів би до миски... — Тож неодин із соймових суверенів аж пальці собі облизував в дослівнім значінню сього слова... — Розуміється, що настрій панував відповідний до пивниці і кухні... Атмосфера сердечних почувань підносилася з години на годину і можна її означити щонайменше температурою кипячої води. — Говорив між иншими п. містер Лівицький, говорили й другі Українці, відповідали їм наші ліві суверени. — Віватовано, тоастовано і цілуванося, приспівуючи від часу до часу українські думки. — Так переведено мило і дипльоматично час аж до рана. — Вертаючи до дому сей і той з гостей заточувався, якби для ствердження теорії, що земля обертається навкола сонця. — І неодин з них травестуючи популярну українську пісню приспівував собі "Ой ходи Грицю на вечернишо! — Кілько тисяч марок коштувала ця "учта", то певно лишиться таємницею українських торгових суверенів і реставратора з "Польонії"! — А хотяй би навіть і кілька сот тисяч марок. Щож — мають дармувати друкарські машини в Камянці Под.! Хай карбують карбованці! — Один або кілька днів вистарчить на таку дипльоматичну вечеру, а що рік має 365 днів "то така забава може і частійше відбуватися!"
Політичні пояснення до цієї "учти" нехай подасть теперішний центральний орґан есдецького правительства "Вперед", бо економічні певно будуть подані в буджеті У.Н.Р.
Громадська думка
05.04.1920