Посол польського сойму тов. Пужак який як член соймової комісії обїхав табори полонених і інтернованих та вязниці в Польщі, зложив недавно своє справоздання в соймі. Його промова кидає дуже цікаве світло на тамошні відносини тому подаємо найцікавіші місця.
"Вязниці, головно на окраїнах представляються страшно. Це просто трупарні. Тиф є у них найбільшим паном. А причиною його поширення це очевидно перелюднення таборів і вязниць. Зновуж причиною перелюднення є факт, що у нас забагато нових властей, які мають право арештувати. А відтак арештантські справи віддається дуже повільно до провірення фактичних провин судом. Судиж знову є теж лихо обсаджені. Відчувається велика недостача персоналу, фахових сил а ті що й є то ізза матеріяльних вглядів перекидуються на адвокатуру. Міністерство справедливости дивилося на це байдуже а тимчасом справи інтернованих, полонених та політичних вязнів лежать нетикані в безконечність. Серед таких відносин багато людей гине зовсім невинно.
Другою важною причиною як я вже сказав, переповнення вязниць, це безконечна автономія адміністраційних наших властей, відносно права арештування на окраїнних землях. Арештує там головно відділ дефензивний. В ньому більшість людей зовсім нефахових, в які держаться девізи: без рукавичок робимо все, після нашої льоґіки і розумування. Для цих людей не істнують ніякі норми закона і правила а слідчий суддя на дурно мусить шукати хочби і тіни якоїсь провини. Дуже часто актом обжалування є коротка записка на клаптику паперу того змісту: Арештувати на припоручення поручника X., а до цього долучена ще коротка кваліфікащія вини: За большевизм, за аґітацію, за перехід фронтової лінії і т. д. Але фактичних даних ніколи нема.
Так пр. у Вильні є близько 900 вязнів, 400 з них арештував дефензивний відділ видно, що не за якісьтам провини, бо в передодні приїзду комісії з місця звільнив біля coтки людей.
Крім дефензивного відділу арештує також етапова і фронтова жандармерія. Оба ці відділи взаїмно себе поборюють і собі назлість співзаводничають, чого жертвою падуть невинні люде.
Через взаїмні образи і гніви ріжних командантів жандармерії терплять тільки невинні арештанти. Не говорю вже про хабарництво, крадіж мало не рабунки жандармерії. Ці закиди будуть подрібно провірені.
Також дуже сумним обявом є факт, що жандармерія рекрутується з найгірших елєментів, шумовин війська. Обходження її з арештантами є просто нелюдське. На порядку дня є знущання над арештуваними. А хиба тортурування не впливає корисно на слідство. А в деяких вязницях замикано арештованого до спеціяльної шафи і в цей спосіб вимушувано потрібні чи прихильні провадячому слідство, зізнання. На деяких дуже важних становищах дефензивного відділу стрічається людей зовсім невідвічальних так пр. в Пінську був комендантом фельдфебель, який мав як найдальше ідучу повновласть арештувати і звільняти людей.
В кримінальній поліції ні сліду бюровости подекуди просто нема ніяких протоколів. Комендант вязниці дає часто пояснення тільки устно, що того увільнив а того арештував. А часто протоколи навіть в важних справах знайти можна було в приватних домах писарів. Через те часто дійсні злочинці гуляють на волі а сотки невинних мучаться і гинуть.
(Кінець буде.)
[Вперед! 13.03.1920]
(Докінчення.)
"Апровізація вязниць, реферував далі тов. Пужак, є просто страшна. Ні в одній тюрмі, а виділи ми їх аж 25, не стрінули ми ні одної порції мяса. Люде їли якусь водянку закрашену морквою чи бураками, якою живлено також вязнів хорих на тиф і червінку. Не бачили ми ніде правильних харчевих пайок по вязницях. Такий-же сумний санітарний стан вязниць. Побільше нема ніде шпиталів, купалень, відвушівень та ніякої сеґреґації ждучих. Волосся ставало на голові, як ми звиджували табори в Луцьку, Рівнім, Пінську і Тернополі. При вході до келії не можна було зрозуміти чи то лежать трупи, чи хорі тифом, чи тільки що й захорілі. В одній салі лежав разом з недужими труп, для якого роблено щойно трумну. Бачили ми такі вязниці в Рівнім і Луцьку, де нас просили, щоб ми не входили до келій, бо звідти виходиться тільки з тифом. І це не було пересадою. Там вмирали масово вязні, адміністраційні урядники, сторожі, а ратувати їх не можна було, бо не було ні ліків, ні лікарів, а найважніще харчів і опалу.
Колиж хто вийде щасливо з тифу, то ще довго мусить чекати на поладнання своєї справи. Всякі дезинфекції, контумації і пр. тревають в безконечність. Стрінули ми вязнів, які вже другий рік чекають на слідство.
Ще грізніший стан в військових вязницях. Жовнірі в військових вязницях дослівно гниють. Через 7 місяців не зміняється білля, просто подивляти терпеливість цих вязнів, що можуть витерпіти таку каторгу. В Мінську цілий корідор вязниці перемінено в уступове місце. Перед приїздом комісії чистили його на ґвалт вязні. У Львові бачили ми келію зроблену в коридорі, де на камінній підлозі в зимі мало ночувати 80 вязнів. Коли додати до усього факт кидання голодних вязнів до темниць, закування в кайдани для примхи першого ліпшого наставника, виходить дійсно, що нема вже справедливости, яка поклалаби конець цим надужиттям.
За правдиві надужиття крадіжі не сидить ніхто. Великих злочинців, що поповнили міліонові крадіжі увільняється признавши варятами і пр., а сидять місяцями жовнірі за крадіж хліба, одіжі чи таке инше. Такий стан, 6—8—місячні терпіння дають тільки пригожий ґрунт для большевицької аґітації. Мимоходом згадаю ще факти, які викликують обурення серед окраїнного населення — це безпідставні реквізиції. Так пр. в луцькій ґубернії в громаді Пружанка видав староста Кружевскі приказ зложення в протягу двох годин 50.000 рублів через те, що селяне мали якісь там порахунки з двірськими обшарами. Село окружень військом і забрано не лише тих 50 тисяч, але і весь доробок селян, а навіть живий інвентар. Такі факти не повинні мати місця в польській републиці.
Закінчуючи свою промову поставив тов. Пужак ряд внесків до міністерства справедливости і сойму. Домагається він рішучо санації тюремних відносин в Польщі під кождим зглядом. Амнестія повинна увільнити негайно всіх менше винних. Карне поступування належить до певної міри скоротити, щоби вязні не мучилися за ніщо, літами. Для цего конечно уладити спеціяльні правні комісії. Треба заанґажувати як найбільше правників для негайного поладнання карних справ. В самих же вязницях треба звернути головну увагу на поправу санітарних, харчевих та життєвих умовин. Коли можна, належалоби знести заборону курення у вязницях, бо це стає великою мукою для вязнів. Цілим рядом ще инших подрібних домагань закінчив тов. Пужак свій реферат.
[Вперед! 16.03.1920]
16.03.1920