Нова партія.

З дня.

Є собі так звана "безпартійна" ґазета. Кличуть її "Нова Рада".

Казав раз один політик з пл. Юра, що безпартійник це або зарозуміла, або... дурна штука.

"Нова Рада" не є зарозуміла, борони Боже! Вона не має чого бути зарозумілою. От видають її деякі людці як антідотум проти... "Впереду".

Пишуть до неї самі "безпартійники": старі грішники, що колись творили нову еру та запродували українську Галичину польським обшарникам, пишуть давні радикали, яких викинули не лише радикали, але й трудовики з "Гром. Думки", пишуть реліґійні "єретики", пишуть ті, яких "праці" не приняв ні "Вперед" ні "Гром. Думка", — словом, хто хоче, то пише! Головне услівє: пиши, що хочеш і як хочеш, але пиши проти українських соціялістів!

От і всі ті цивільні й духовні громадяне створили клюб "безпартійних" і всі вони в чудесній гармонії ідуть проти соціялістів, проти тих "запроданців", що то запродалися не лише Полякам, але й Петлюрі, а навіть... большевикам, щоби лише здобути самостійність України.

А що кождий "безпартійник" злобний уже з природи — тому не дивує нікого безмежна злоба, яку кождого дня виливають вони на сторінках свойого орґану.

Полємізувати з ними не можна бо, як влучно каже мій колєґа, є деякі ґазети, з котрими не полємізується, є деякі письменики, котрі являються лише ґрафоманами, є деякі журналісти, котрих не береться серіозно, є деякі збанкрутовані політики, котрих політичний горизонт не сягає поза межі малих інтриґ в бувшій Австрії, є деякі тези, котрі є хибно заложені, а висновки нельоґічні, є деякі обмежені людці, котрим здається, що вони страшенно мудрі, є деякі статті — надихані — не загальним добром, провідною думкою висвітлити справу, лише перейняті особистою анімозією або пімстою, є деякі хороби, котрі є невилічимі...

________

А спитайте, яку орієнтацію має цей часопис? Бог святий Його знає! Кождий день иншу! Яку хочете, словом, безпартійну!

От недавно розпинався за Денікіном. В царському ґенералі бачив орґан безпартійників спасення для України. Кождий найпоганіщий розпорядок царського опричника бачив лише з доброї сторони. Те, як Денікін мордував українське населення, що нищив український рух, українське слово — промовчував дискретно безпартійний орґан, бо в нього була тоді денікінська орієнтація!

А ґенерала Тарнавського — він мало не зробив святим — бо безпартійники мають великий наклін до святих!

Та Денікіна чорти забрали! Пропав аки дим з кадильниці і не вернеться більше!

І безпартійний часопис з упадком Денікіна змінив і свій напрям... Тепер випирається його, знущається навіть над його трупом і... шукає нової орієнтації.

Та заки найде її — гузя на соціялістів! Запроданці, польонофіли — це перший і послідний арґумент "безпартійників".

І не лише соціялісти з Руської 3. є запроданцями (запродали плєбісцит!). Запроданцем є цілий український уряд, Петлюра, а навіть (слухайте!) навіть... трудовики і... Юр! Всі вони запроданці! Всі беруть "асіґновку".

Мимоволі пригадується мені сцена, як то злодій втікає, та наперед себе кличе: "Ловіть злодія!"

________

Та й нашим "безпартійникам" надоїла безпартійність. За тісно стало їм. Засновують нову партію на спілку з деякими невдоволеними членами трудової партії. Назву вже найшли, популярну, а хоч коротка вона, то зате багато говорить, а ще більше дає до думання. Ось назва її: партія неначханців (диви "Н. Р." ч. 23.)!

Начхали наші неначханці на всіх і вся та будують нову партію!

Недостає їм лише орієнтації... Але найдуть вони її, бо сильні голови сидять між ними. Хоч вони нині без орієнтації, завтра будуть її мати! Може буде вона й польонофільська, хтож то може знати?...

Поки що, нехай живе нова партія неначханців!

Вперед!