У травні 2019 року Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку оголосив, що в майбутньому не прийме пожертв і внесків від заможної сім’ї Саклерів (Sackler family). Свій достаток вони нажили завдяки продажу опіоїдів, знеболювальних і заспокійливих, які щороку забирають життя тисяч американців. До того музей впродовж років вдячно приймав кошти. Що змінилося?
Зображення: sasha_suzi / getty images / istock (ausschnitt).
На цьому прикладі Арбер Тасімі (Arber Tasimi) і Джеймс Ґросс (James Gross) зі Стенфордського університету пояснили тему свого дослідження: «Дилема брудних грошей». Суто з раціонального погляду справа виглядає цілком простою: об’єктивна вартість грошей не змінюється, і байдуже, звідки вони взялися.
Але вартість, якою люди наділяють об’єкти, визначається і їхньою історією, зазначають психологи. Навіть у маленької дитини є інтуїтивне розуміння цієї «прихованої реальності», в якій речі мають не лише матеріальну вартість, а й психологічну.
Адже через неї майже ніхто не хоче, щоби йому дарували крадені гроші, як продемонструвала низка дослідів Тасімі та Сьюзан Ґельман (Susan Gelman). На це вказує ще один експеримент, який представили на засіданні Товариства когнітивної науки (Cognitive Science Society) 2019 року: крадену 100-доларову купюру піддослідні приймали в подарунок менш охоче, ніж ту, якою хтось повитирав собі носа.
Чи приймаємо ми гроші з морально сумнівних джерел, залежить зокрема від того, як позиціонуємо самих себе і як хочемо себе представити, кажуть Тасімі та Ґрос. Якщо наші рішення є публічним, то фокус переноситься з матеріальних на моральні аспекти – як у випадку з Музеєм Метрополітен, коли громадський протест стимулював й інші музеї не приймати грошей від Саклерів.
При прийнятті рішення багато залежить і від того, наскільки великою є матеріальна вигода. Для маленьких дітей достатніми виявилися кілька крекерів, повідомили Тасімі та його колега Каррен Він (Karen Wynn). Вони поставили однорічних дітей перед складним вибором: отримати крекер від того, хто був готовий допомогти іншим, чи ж отримати два крекери від того, хто розлютив інших. Лише близько п’ятої частини дітей зважилося на другий варіант.
Натомість коли йшлося про вісім крекерів, майже 70% дітей погодилися отримати їх з «поганих рук». Тож не потрібно дивуватися, коли навіть поважні культурні інституції заплющують очі на дії щедрих жертводавців.
Christiane Gelitz
spektrum.de, 04/11/2019
Зреферувала С. К.
14.11.2019