Супочинок недїльний.

На понедїлковім засїданю палати послів предложив міністер торговлї проєкт закона о супочинку недїльнім. Предложений проєкт не єсть новим, він тілько розширює і близше означує де-які постанови тепер обвязуючої ординації промислової, а именно §.75-ий закона з 8 марта 1885 р. Проєкт містить 13 артикулів.

Артикул І-ій постановляє: В днї недїльні має спочивати всяка робота промислова. — Той супочинок недїльний — як каже ся в арт. 2-ім — має зачинати ся найпізнїйше о 6-ій годинї рано кождої недїлї, і то рівночасно для всїх робітників дотичного заведеня, а має тревати найменше 24 годин. З-під тої загальної постанови суть виняті (арт. 3-ій) такі роботи, як чищенє льокалю промислового, піддержуванє правильного руху заведеня, нагляд заведеня і взагалї всї роботи, потрібні зі взглядів публичних і поліційних.

Для робітників, занятих тими виїмковими роботами, треба вести (арт. 4-ий) окремі викази, де буде точно означений час і рід их роботи. Ті викази треба предкладати на жаданє власти промисловій. Єсли ті робітники суть заняті згаданими роботами довше як три години, або не можуть брати участи в передполудневім богослуженю, то властителї заведень промислових мусять им то винагородити в сей спосіб, що увільняють их від роботи кождої третої недїлї на 36 годин, або кождої другої недїлї що найменше від 6-ої години рано до 6-ої години вечером (арт. 5-тий). Єсли згадані роботи не довші як три години, але все таки не дозволяють робітникам брати участи в богослуженю, то дає ся тим робітникам; замість повисше згаданих полекшей, 24-годинний відпочинок кождого тиждня в котрім небудь дни.

В артикулї 6-ім згадує ся о промислових предприємствах, котрі і в недїлю можуть вести роботу. Довзволяє вести роботу міністер торговлї, порозумівши ся з міністрами справ внутрішних і просвіти, при чім увзглядняє ся такі обставини, що перерва в роботї єсть неможлива або що як раз з огляду на недїльні і святочні потреби населеня така робота єсть необходима. Праця в таких предприємствах мусить обмежитись на найпотрібнїйші роботи, а робітників треба винагородити відпочинком по мисли арт. 5-того. Також і деяким промисловим предприємствам продукційним буде вільно вести роботу в недїлї (арт. 7-ий), єсли се зависить від місцевих відносин і потреб. Міністерство торговлї поручає в тих случаях розслїд і ореченє політичним властям краєвим.

Арт. 8-ий трактує справу торговельного промислу. В промислї торговельнім дозволена робота в недїлї що найвисше через шість годин. Політична власть краєва, вислухавши опінії торговельних товариств і увзгляднивши місцеві відносини, установляє години, в котрих можна вести роботу. В поодиноких недїлях, коли обставини того вимагають, як н. пр. в часї Різдвяних свят, в свята краєвих патронів, може політична власть краєва продовжити недїльну роботу і на десять годин. Рівнож може політична власть краєва продовжити недїльну роботу аж до 10 годин в спеціяльних случаях, як, н. пр. при продажи девоційних предметів по місцях відпустових, при продажи поживи в місцевостях, де відбувають ся прогульки, на двірцях зелїзничих і т. п. і то або на всї недїлї в роцї або на деякі недїлї. При установленю годин працї недїльної треба увзглядняти час призначений на передполудневе богослуженє. В годинах, коли недїльна праця недозволена в промислї торговельному склепи не можуть бути відчинені. В тих торговельних предприємствах, де не можна службі дати в недїлю випочинку від 12-тoї години в полудне, треба так уладитись (арт. 9-тий), щоби служба на переміну мала кожду другу недїлю цїлком свобідну для випочинку. На скілько робота в промислї торговельнім не єсть дозволена в недїлю, то і такі предприємцї, котрі не мають служби, не можуть в тім часї виконувати свого предприємства і мати відчинені торговлї (арт. 10-ий). Предприємства продукційні, продаючи свої вироби, і торговля похатна підпадає під постанови о промислї торговельнім (арт. 11-тий).

Політичні власти краєві повідомляють що чвертьроку міністерство торговлї о розпорядженях, які видали що-до постанов арт. 7 і 8-ого. Міністерство торговлї може змінити ті розпорядженя. (Арт. 12-ий.)

Арт. 13-ий: В днї святочні треба робітників, відповідно до их віроисповіданя, увільняти від працї, щоби брали участь в передполудневім богослуженю.

В мотивах до предложеного проєкту вказує ся на важність тих постанов з соціяльно-політичних взглядів. Прінцип супочинку недїльного чим раз більше в часї послїдних лїт буває увзгляднений в законодавстві культурних держав. Истнуючі в Австрії приписи о відпочинку недїльнім відповідають відносинам коронних країв. Єсли з сторони клєрикалів роблено докір, що робить ся много виїмків з обовязуючих постанов о супочинку недїльнім, то треба зважити обставину, що годї заводити надто великі зміни в ладї истнуючого житя промислового і єсли би в Австрії заведено більше обмеженє руху промислового, як в сусїдних державах, то промисл австрійскій потерпів би велику шкоду при конкуренції заграничного промислу. Від часу, коли Австрія зробила початок з заведенєм супочинку недїльного, пійшли і инші держави за єї приміром, а що серед населеня проявляє ся бажанє ще більше обмежити роботу недїльну, то правительство рішило виступити з новим проєктом закона. Служба торговельна (субєкти, молодїж торговельна) домагала ся більшого признаня відпочинку недїльного, анїж се наказано міністерским розпорядженєм з 12 мая 1894 р. Згадане розпорядженє постановляло, що в місцевостях, де населенє більше як 20.000 душ, робота в промислї торговельнім має тревати до год. 12-тої в полудне і відтак ще дві години вечером, а в инших місцевостях лиш найдальше до год. 3-тої по полудни. Предложений проєкт опирає ся майже на тих самих постановах о відпочинку недїльнім, які обовязують в истнуючім законї промисловім, а різниця лиш та, що тепер прибрали вид закона ті постанови, котрі були давнїйше в розпорядженях, як н. пр. що-до рівночасного супочинку недїльного всїх робітників, як довго має тревати супочинок і т. п.

Окремі постанови відносять ся до промислу торговельного. Для сего промислу мають велику вагу місцеві відносини і длятого годї установити для всїх країв однакову норму законну. Треба полишити політичним властям краєвим свобідну оцїнку, на скілько в даних случаях має робота недїльна розширюватись. Длятого в законї можна установити лиш вимір часу, в границях котрого політична власть краєва може дозволити на виїмки. Рівнож і промислова продукція средств поживи не може бути надто обмежена з огляду на потреби і звичаї населеня, а політична власть має в тім взглядї рішати.

N. fr. Presse накинулась на проєкт того закона і старає ся виказати, що правительству розходить ся не так о унормованє супочинку недїльного, як радше о святкованє недїлї. Доказом на се твердженє єсть — після N. fr. Presse — те виразне зазначуванє і увзгляднюванє передполудневого богослуженя, в котрім робітники повинні мати нагоду брати участь. N. fr. Presse уважає цїлий проєкт закона концесією для клєрикалів.

Комісія промислова хотїла поручати реферат того проєкту кс. Хотковскому, але сей не приняв єго, заявивши, що в многих взглядах не годить ся з проєктом, а именно для того, бо не увзгляднено в нїм достаточно прінципу святкованя недїлї.

Дѣло